Картель це – Картель

Содержание

Картель — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Картель (франц. cartel «об’єднання, виклик на двобій» від італ. cartello «оголошення» від carta «папір» від лат. charta «папір» ст.-гр. χάρτης «лист папірусу») — об’єднання офіційно незалежних виробників однієї галузі, метою якого є збільшення їхнього колективного прибутку шляхом встановлення ціни, обмеження пропозиції чи іншої обмежувальної практики.
Сучасне антимонопольне законодавство забороняє картелі. Картельна змова (або «угода») протирічить статтям 101 та 102 Договору про функціонування Європейського союзу і відноситься до організованної злочинності.

На відміну від інших, стійкіших, форм монополістичних структур (синдикати, трести, концерни), кожне підприємство, яке увійшло в картель, зберігає фінансову і виробничу самостійність. Об’єктами угоди можуть бути: ціноутворення, сфери впливу, умови продажу, використання патентів, регулювання обсягів виробництва, узгодження умов збуту продукції, найм робітників. Картелі діють, як правило, в рамках однієї галузі, їх існування ускладнює функціонування ринкових механізмів.

Міжнародний картель — угода (союз) монополій різних країн про розподіл ринків збуту, про встановлення монопольних цін, використання патентів та ін., найчастіше в рамках однієї галузі. Наприклад, ОПЕК — нафтовий картель.
Субмісійний картель — об’єднує підприємців, в його рамках розподіляються загальні оферти пропозиції на державні замовлення; ставить своєю метою, щоб входять до нього підприємства під час тендерів при розміщенні державних замовлень отримували б у порядку черговості добавку за завищені ціни. Це досягається тим, що під час торгів всі члени картелю беруть участь у них пропонують продукцію за надзвичайно завищеною ціною. Часто картельною угодою передбачаються компенсаційні платежі «переможців» тендеру тим, хто «програв».
Картель, що погоджує тільки єдині умови продажу (але не ціни) — встановлює для всіх підприємств-учасників визначені договором умови щодо їх гарантійних послуг, термінів поставок, умов оплати і т. д.

Картель узгоджених розмірів знижок — визначає умови і розміри знижок підприємств-учасників.
Картель мінімальних цін — визначає ціни, які в процесі торгівлі не можуть бути знижені.
Картель єдиної ціни — встановлює єдині для всіх членів картелю ціни на ринку збуту. Такий картель можливо створити лише в тому випадку, якщо всі вхідні в нього підприємства мають приблизно однакову якість продукції, оскільки інакше попит концентрувався б на продукції вищої якості. Фактично у минулому більшість картелів єдиної ціни, створювалися там, де група підприємств виробляла досить гомогенний, однорідний продукт (наприклад вугілля, сталь, цемент). Зазвичай приводом для створення картелю даного типа було падіння цін, яке відбувалося через виникнення в галузі надлишкових виробничих потужностей. Підприємства-члени картелю шляхом погодженого збивання ціни намагаються перемкнути попит на себе. Це часто приводить до того, що картель єдиної ціни перетворювався на квотовий картель

Квотовий картель — виділяє кожному члену картелю певну квоту (частку) виробництва продукції, яка не може бути перевищена. При цьому має вироблятися лише така кількість продукції, що може бути реалізована за завищеними єдиними цінами. Крім того, квотовий картель рівномірно впливає на всі підприємства-учасники, примушуючи їх знижувати надлишкові виробничі потужності. Перевищення встановлених виробничих квот карається штрафом, визначеним картельною угодою. Однак, оскільки перевищення квот часто залишається непоміченим, квотовий

uk.wikipedia.org

Картель

Картель (фр. cartel, італ. carta – папір, документ) – об’єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва. Учасники картелю зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту, обмінюються патентами на нову техніку тощо.

Картелі виникли внаслідок дії законів концентрації виробництва і капіталу в 60-х XIX ст., перші картельні угоди були короткотерміновими. Стабільною формою монополістичних об’єднань стають на початку XX ст. Це була найпростіша форма монополістичних об’єднань у промисловості, що, як і синдикати, поширювалася переважно на сферу обігу. Формами монополістичних об’єднань у промисловості в сфері безпосереднього виробництва були концерни і трест. Угоди картельного типу поступово формували передумови (матеріальні та організаційно для розвитку досконаліших форм монополістичних (у т.ч. олігополістичних) об’єднань. Утворення картелю призводить до підвищення цін на товари і послуги. Внаслідок дії антимонопольного законодавства, посилення конкуренції (насамперед міжнародної), розгортання НТР та ін. Картелі (на початку XX ст.) існують здебільшого у формі патентних пулів, ліцензійних договорів, консорціумів з проведення науково-дослідних розробок тощо. Розрізняють картелі: а) за сферою їх діяльності, б) за характером взаємовідносин їх учасників, в) за формами організації. За сферою діяльності виділяють національні (об’єднують фірми, компанії однієї країни), міжнародні (об’єднують фірми, компанії кількох країн) і національні картелі. У межах національних картелів розрізняють внутрішні (діють на національному ринку і виконують протекціоністські функції), експортні (створюються великими національними компаніями і дочірніми фірмами ТНК з метою обійти антимонопольне законодавство, стимулювати експортну діяльність й цілеспрямовано діяти на конкретних ринках певного виду товарів – паперу, целюлози, соди та ін.), імпортні (створюються великими імпортерами, нерідко з участю дочірніх компаній ТНК, щоб протистояти експортерам інших країн, насамперед слаборозвинутих). Міжнародні картелі створюються компаніями різних країн для контролю за експортно-імпортними операціями з окремими товарами на світовому ринку (електротехнічного устаткування, металовиробів, засобів водного транспорту, багатьох видів промислової сировини та ін.). Так, картель із залізничного устаткування об’єднує великі західноєвропейські компанії з метою спільної закупівлі необхідної продукції. При їх створенні ТНК намагаються діяти через свої філії, розташовані у сприятливих для бізнесу зонах або окремих країнах (де існує пільгове оподаткування та інші сприятливі умови) і здійснюють спільну виробничу, інвестиційну, збутову та іншу політику. Так, до міжнародного електротехнічного картелю входять 55 ТНК з 11 країн, які створили окремий підрозділ з регулювання інвестиційної діяльності за межами країн перебування учасників. Крім того, у межах міжнародних картелів створюються спеціальні підрозділи, функціями яких є поділ ринків збуту, сфер впливу у слаборозвинутих країнах, а також координація діяльності філіалів на внутрішніх ринках, де вони розташовані. Нова форма картельних угод – угоди про загальні національні або міжнародні стандарти на продукцію, що випускається (технічні параметри виробів), мета яких – розширення ринків збуту інші компанії можуть випускати такі вироби на основі узгодженої документації про розробку дослідного взірця виробу або в разі укладання угоди з цим картелем. За характером взаємовідносин учасників К розрізняють відкриті (наприклад, нафтовий картель, що об’єднує сім могутніх нафтових компаній світу і здійснює весь технологічний цикл – від видобутку нафти до її збуту), таємні (їх переважна більшість, здійснюють поділ ринків збуту на окремих світових ринках, наприклад, Міжнародний інститут чавуну і сталі, що об’єднує компанії з 27 країн світу й здійснює поділ ринків збуту продукції чорної металурги) і джентльменські угоди. За формами організації виділяють картелі з єдиним органом збуту (створюються у формі акціонерного товариства і здійснюють поділ ринків збуту на світовому ринку, встановлюють рівень цін, а прибуток в них розподіляється залежно від експортних квот) і з єдиним органом із закупівлі товарів (створюються компаніями, які здійснюють регулярні закупівлі сировини та продовольчих товарів у слаборозвинутих країнах світу за зниженими цінами). Поділ ринків збуту учасниками картельних угод відбувається через: 1) поділ територіальних сфер впливу (для цього використовують систему захисних оферт, тобто встановлення завищених цін за бажанням не членів картелю укладати угоди, відмови від виконання угоди, утримання від відповіді на пропозицію тощо), 2) встановлення обсягів продажу (експорту або імпорту, як, наприклад, у міжнародному урановому картелі), 3) розподіл фірм-контрагентів (за кожним учасником картелю закріплюється певна клієнтура, надаються по черзі замовлення, як у міжнародному електротехнічному картелі), 4) регулювання цін (узгодженим зниженням та підвищенням цін, наданням знижок), 5) здійснення обумовлених закупівель або продажу тощо. Окремі функції картелю виконують спілки підприємців. У США існують експортні картелі, в яких об’єднуються капітали, задіяні в різних сферах економіки. Як форма інтернаціоналізації капіталу існують такі міжнародні картелі: нафтовий, урановий та ін. Об’єктами картельних угод останніми десятиліттями XX ст. стали спільне будівництво великих об’єктів та їх фінансування, монополізація патентів на деякі види устаткування, угоди про спеціалізацію на основі досягнень НТР, з обміну досвідом управління, стандартизації продукції та ін. Це означає, що вони проникли у сфери, які традиційно входили до компетенції концернів і трестів. Різна інтенсивність у створенні картелів характерна для країн з неоднаковими видами антитрестівського законодавства. Так, якщо у США та Японії мета такого законодавства – заборона монополій у будь-якій формі, то в країнах Західної Європи – контроль за картельними угодами. Тому в цих країнах у середині 50-х – на початку 60-х XX ст. було прийнято закони про обов’язкову реєстрацію картелів, що прискорило процес їх утворення. В Японії їх було створено значно менше. Картельні угоди між гігантськими міжнародними монополіями, як і всередині країни, охоплюють не лише сферу обігу, а й безпосереднє виробництво, наукові дослідження, сферу управління, обмін патентними правами і науково-технічною інформацією тощо.

Джерело:

Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.

ukr.vipreshebnik.ru

4. Картель та інші форми об’єднання підприємств

Картель — це договірна форма об’єднання суб’єктів господарювання, учасники якої укладають угоду про регулювання обсягів виробництва продукції, надання послуг або виконання робіт, про поділ ринків збуту та джерел сировини, наймання робочої сили, установлення рівня заробітної плати та соціальних гарантій для працюючих, про умови продажу та строки платежів тощо.

Картель є типовою формою монополії, що існує в країнах з ринковою економікою у прихованому вигляді, незважаючи на антимонопольне законодавство. Учасники картелю зберігають господарську, комерційну, виробничу та юридичну самостійність. Картелі найчастіше створюються в межах однієї галузі. Вони можуть бути таких типів: внутрішні, експортні, імпортні, міжнародні.

Внутрішні картелістворюються в межах національного ринку або його частини. До них входять як дрібні, так і великі підприємства.

До складу експортних картеліввходять національні фірми-експортери.

Імпортні картелістворюються фірмами, що переважно є великими імпортерами товарів, з метою протистояння постачальникам цих товарів.

Міжнародні картелістворюються фірмами кількох країн, які здійснюють імпорт, експорт товарів або те й інше одночасно. Вони можуть орієнтуватися як на глобальний, так і на регіональний ринок.

У наслідок активної антимонопольної протидії урядів багатьох країн діяльності картелів з’явилися різновиди картельних союзів — конвенція, корнер, ринг, джентльменська угода тощо.

Конвенція— один із видів міжнародного договору, згідно з яким установлюються взаємні права та обов’язки держави, норми загального характеру. Конвенції можуть укладатися, між фірмами різних країн.

Корнер також є формою прояву монополістичної діяльності. Це угода про скупку товарів або цінних паперів для наступного спекулятивного перепродажу. Обмеження конкуренції всередині корнера дає змогу великим учасникам диктувати свої умови малим фірмам і водночас захищає їх від конкуренції з боку аутсайдерів.

Ринг — угода, метою якої є короткострокова скупка товару або затримка його на складі для підвищення цін та отримання монопольного прибутку.

Рівновага, що встановлюється в картелі, як правило, не буває довгостроковою та міцною. Під впливом конкуренції картелі розпадаються, щоб через деякий час знову виникнути. Загалом це нестійка форма об’єднань. Найчастіше предметом угоди є ціна товару, яка веде до виникнення картельної ціни.

Картельна ціна— це єдина ціна, що фіксується учасниками картельної угоди з метою не допустити з боку окремих її учасників можливого зниження ціни. Картельна ціна може мати вигляд єдиної шкали цін на всю продукцію, яка підлягає картельному регулюванню, якщо продукція фірм — учасників картелю диференційована. Ця ціна, як правило, вища від ціни, що передувала картельній угоді. Таке встановлення ціни можливе лише на основі спільного регулювання виробництва та збуту продукції.

Стійкість картелів визначається відсутністю конкуренції з боку фірм або інших картелів, які виготовляють замінники даної продукції та здатні переключити на себе частину попиту на продукцію картелю, а також відсутністю сил, що ведуть до підриву картелю зсередини.

Трест — форма об’єднання суб’єктів господарювання, за якої всі підприємства, що об’єднуються, втрачають свою комерційну та виробничу самостійність, підпорядковуються єдиному органу управління. Ця форма об’єднання історично виникла в США у другій половині XIXст. і набула значного поширення.

Юридично утворення тресту означає передання контролю над раніше незалежними підприємствами у формі контрольного пакета акцій або особливого довірчого сертифіката іншому суб’єкту господарської діяльності — засновнику тресту або групі засновників — так званій довірчій раді. При цьому може досягатися величезна концентрація капіталу, яка дає змогу проводити в межах об’єднаних у трест підприємств єдину економічну та технічну політику.

Трест має деяку незавершеність процесу централізації капіталу. Вона виражається в тому, що загальний прибуток, отриманий трестом, розподіляється відповідно до пайової участі окремих підприємств — учасників тресту. Тобто централізовані фонди капітальних вкладень не ство- рюються. З цього погляду трест є попередником таких форм об’єднання підприємств, як концерн та холдингова компанія.

Синдикат— це об’єднання суб’єктів господарювання, у якому розподіл замовлень на закупівлю сировини та реалізацію виготовленої продукції здійснюється через єдину мережу постачання та збуту. Отже, у синдикаті централізується уся комерційна діяльність учасників, включаючи визначення цін, обсягів поставок тощо. При цьому юридична та виробнича самостійність підприємств, що входять до синдикату, зберігається, а комерційна — втрачається.

У нашій країні синдикати існували в роки непу. Це були об’єднання промислових трестів з метою централізації оптового збуту продукції, закупівлі сировини та планування торговельних операцій. У 30-ті роки синдикати були ліквідовані, а на їх основі створені промислові та виробничі об’єднання.

Консорціум— об’єднання суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм (підприємств, об’єднань, банків, організацій тощо) на основі тимчасової угоди щодо спільної діяльності з метою здійснення єдиного проекту або проведення великих фінансових операцій. Це одна з форм об’єднання виробничого та банківського капіталів. Консорціуми виникли у фінансово-кредитній сфері як договірні банківські об’єднання (національні й міжнародні). У країнах з розвинутою економікою консорціуми створюються як міжнародні об’єднання суб’єктів господарської діяльності для реалізації великих проектів у будівництві, для освоєння родовищ корисних копалин, розв’язання складних науково-технічних завдань. Учасниками консорціумів можуть бути як приватні, так і державні підприємства й організації. За умов високих темпів розвитку НТП консорціуми можуть створюватися в нових перспективних галузях не лише для об’єднання капіталів, а й для проведення спільних наукових досліджень.

При утворенні консорціумів його учасники повністю зберігають свою самостійність. Але в тій частині спільної діяльності, яка стосується реалізації цілей консорціуму, вони підпорядковані спільно створеному органу управління.

Консорціум є ефективним засобом вирішення великих народногосподарських завдань. Після виконання поставленого завдання консорціуми припиняють свою діяльність або перетворюються в інший вид договірного об’єднання. За межами консорціуму його учасники залишаються конкурентами.

Концерн —найбільш поширена форма об’єднань, учасники якої (підприємства) мають обмежену самостійність, єдину власність, єдину систему управління та контролю.

Концерн як самостійний суб’єкт господарювання має спеціальний апарат управління (дирекцію), якому підпорядковані всі підприємства, що входять до концерну. Інколи замість дирекції як керівний орган створюється спеціальне товариство — так звана холдинг-компанія, учасники якої володіють контрольним пакетом акцій різних підприємств -членів концерну.

У світовій практиці спочатку в концерни об’єднувались переважно підприємства однієї галузі промисловості, що дістало назву горизонтального комбінування (інтеграції). З середини XX ст. утворення концернів стало відбуватися за принципом диверсифікації виробництва, коли один концерн став об’єднувати підприємства різних галузей економіки, наприклад промисловості, транспорту, банківські й страхові компанії тощо.

Концерн, як правило, очолює правління, що вирішує принципові питання діяльності об’єднання та здійснює контроль і стратегічне керівництво. Тактичне та поточне (оперативне) управління виробничо-господарською діяльністю концерну здійснює рада директорів, членами якої здебільшого є наймані менеджери.

Сучасним концернам притаманний інтернаціональний характер діяльності. Прагнучи підвищити конкурентоспроможність своїх товарів, концерни відкривають свої довірчі компанії в інших країнах, здійснюють їх інвестування, створюючи у такий спосіб підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства. Діяльність таких концернів має досить високий рівень спеціалізації та кооперування виробництва, коли деталі одного виробу виготовляються на багатьох підприємствах, які часто перебувають у різних країнах.

Корпорація — об’єднання підприємств, яке створюється з метою захисту їхніх конкретних інтересів. З позиції управлінської практики корпорація розглядається в двох аспектах. По-перше, як союз партнерів, створений для захисту конкретних привілеїв їх учасників, наприклад корпорація студентів, адвокатів. По-друге, під корпорацією розуміють акціонерні компанії. Перші корпорації виникли в США в середині XIX ст. у будівництві залізниць, а на початку XX ст. вони стали головною формою організації великого промислового виробництва.

У корпорацію, як правило, входять промислові підприємства, будівельні та транспортні організації, виробничо-технічні об’єднання, проектно-конструкторські організації, науково-дослідні інститути, різні асоціації, концерни та інші суб’єкти господарювання.

Корпорація — це відкрита організація, вступ до якої та вихід з неї здійснюються на добровільній основі за рішенням органів управління та її власників.

У більшості випадків голова ради директорів обирається на засіданні ради. Залежно від розподілу повноважень та відповідальності головним виконавчим менеджером корпорації може бути або голова ради директорів, або президент. Але голова веде засідання ради директорів і тому володіє більшою реальною владою.

Президент може одночасно бути головою ради директорів, а в період відсутності голови виконувати його обов’язки. Президент призначається радою директорів.

Виконавчий віце-президент часто є другою особою в корпорації. Він виконує обов’язки головного оперативного менеджера. Віце-президенти відповідають за конкретні галузі виробничо-господарської діяльності: фінанси, виробництво, маркетинг, трудові ресурси, НДДКР, відносини з громадськістю, правові питання тощо.

Корпорація не є універсальною формою організації виробництва. Найбільшою мірою вона пристосована до великого виробництва. Низка недоліків, зокрема труднощі в регулюванні правової діяльності, статутні обмеження, подвійне оподаткування, коли податки сплачує акціонер і корпорація, значні витрати на управління, складність із поверненням вкладеного капіталу, роблять їх непридатними для малого бізнесу.

Холдинг— це компанія-власник, статутний капітал якої утворюють контрольні пакети акцій підприємств, що входять до неї. Ці підприємства називаються дочірніми. На відміну від інших об’єднань, наприклад тресту, формування холдинг-компанії відбувається ринковим шляхом. Для цього компанія скуповує акції інших підприємств і на цій основі створює свій статутний акціонерний капітал.

Розрізняють два типи холдингів. Чистий холдингстворюється для фінансового контролю та управління дочірніми підприємствами. Метоюзмішаного холдингує відповідна статутна підприємницька діяльність -промислова, торговельна, транспортна, кредитно-фінансова тощо.

Добре організований холдинг дає змогу проводити узгоджену єдину для всіх його учасників науково-технічну й економічну політику, надаючи дочірнім підприємствам широку самостійність у виробничо-господарській діяльності. При цьому дочірні підприємства особисто несуть відповідальність за результати своєї діяльності за усіма напрямками.

Важливим тут є те, що головна компанія в змішаному холдингу навіть якщо не володіє контрольним пакетом акцій, все ж таки може істотно впливати на роботу дочірніх підприємств через установлення цін, тарифів на їх продукцію та послуги, а також використовуючи різноманітні економічні та адміністративні важелі. Через ці та інші причини дивіденди у головній компанії можуть бути вищими, ніж на підприємствах, що входять до холдингу.

Холдинг-компанія як одна з форм монополістичних об’єднань, має законодавче встановлену процедуру та ряд обмежень при створенні. Зокрема, вона може бути організована при реструктуризації (перетворенні) великих підприємств шляхом виокремлення з їх складу підрозділів як самостійних юридичних осіб (дочірніх підприємств), при об’єднанні пакетів акцій юридичне самостійних підприємств, а також при утворенні нових акціонерних товариств.

Офшорні компаніїстворюються в так званих офшорних зонах. Ці зони деякі держави виділяють з метою залучення іноземних інвестицій та формування сприятливого підприємницького клімату. Для цього компаніям, які створюються в офшорних зонах, уряди цих країн надають ряд пільг, наприклад податкових, право ведення спрощеного бухгалтерського обліку та звітності тощо. Такі компанії практично мають необмежену свободу в розпорядженні заробленими коштами. Вони можуть здійснювати будь-які торговельні та фінансові операції по всьому світі без обмежень. До них застосовується спрощений митний режим та зведений до мінімуму режим реєстрації.

Успіх підприємництва в офшорних зонах залежить від таких чинників:

• характеру пільг та привілеїв, які надаються;

• стабільності політичного стану в країні;

• рівня економічного розвитку регіону, у якому створюється абокупується офшорна компанія;

• можливості безперешкодного бізнесу в країні та виїзду з неї;

• близькості зони до місця постійного проживання підприємця;

• рівня розвитку інфраструктури та комунікацій, що дає змогу забезпечити за короткий термін комерційні цілі;

• рівня правової захищеності підприємництва;

• можливості отримання достовірної інформації про їх фінансовийстан.

Пільги, які надає уряд країни компаніям, які створюються в офшорних зонах:

• низький рівень податкових ставок та спрощена схема їх нарахування і сплати;

• можливість укладення торговельних контрактів на пільгових умовах;

• прості процедури трансферту вимог при здійсненні торговельнихоперацій;

• спрощений порядок списання витрат, пов’язаних з укладаннямугод;

• анонімність власників, що значно спрощує видачу різних дозволівта ліцензій;

• надання ексклюзивних прав, що передбачають пільговий порядокпродажу продукції як у країні, де функціонує офшорна компанія, так ів інших країнах.

З країн, які реєструють офшорні компанії, можна назвати: Ліберію, Ліхтенштейн, Панаму, Гонконг, Швейцарію, Ірландію та ін. Ці компанії тут або взагалі не оподатковуються, наприклад у Ліберії чи Ірландії, або оподатковуються невеликим паушальним податком, як у Ліхтенштейні, Панамі, на Антильських островах. Паушальний податок — це загальна сума податку без диференціації його на складові частини. У деяких країнах податки офшорної компанії мають таку саму структуру, як і у звичайних фірм, але ставки податків значно зменшені, наприклад у Швейцарії.

Офшорні компанії можуть мати найрізноманітніші структуру та статутні види діяльності. Так, вони можуть бути представлені власниками вкладів і рахунків у банках, комерційними організаціями, інкасаторськими фірмами для збору роялті, відсоткових відрахувань та комісійних винагород, компаніями з торгівлі нерухомістю, фінансово-кредитними організаціями, інвестиційними інноваціями тощо.

Роялті — це плата, яка періодично вноситься покупцем «ноу-хау» (ліцензіатом) продавцеві «ноу-хау» (ліцензіару) за користування предметом ліцензійної угоди. Часто офшорні компанії здійснюють виробничу діяльність, транспортні перевезення. Відомо, що значна частка морських перевезень припадає на компанії, які працюють під прапором Ліберії.

Фінансово-промислові групи (ФПГ)є прототипами транснаціональних компаній типу ІВМ, які розпочали активно формуватися наприкінці XIX ст. з метою злиття промислового та банківського капіталу. ФПГ — це група взаємозв’язаних за капіталом підприємств, до складу якої входять спеціалізовані фінансові інституції. Такі групи створюються для вирішення загальних завдань, а саме:

• підвищення конкурентоспроможності та ефективності виробництва;

• формування раціональних виробничих і коопераційних зв’язків;

• збільшення експортного потенціалу;

• прискорення НТП за рахунок об’єднання капіталів.

Конкурентні переваги у ФПГ досягаються завдяки перехресномуінвестуванню, заповненню прогалин у виробничому ланцюгу; зниженню ризику; доступу до технологій, ринків, ресурсів; спільній діяльності (збут, маркетинг тощо).

ФПГ є високоефективною формою об’єднання підприємств у період перехідної економіки.

Однією з форм відносин між великим та малим бізнесом, особливо у сфері торгівлі та послуг, є система франчайзних договірних відносин.

Франчайзна організаціяявляє собою змішану форму об’єднань підприємств великого та малого підприємництва, що грунтується на франчайзі.

Франчайза — це угода між великою корпорацією та мережею дрібних фірм або підприємців, згідно з якою франчайзер (як правило, велика компанія) бере зобов’язання постачати дрібним фірмам або підприємцям, котрі діють у межах визначеної території, свої товари, надавати послуги у сфері ведення бізнесу тощо. За це дрібна фірма або підприємець (франчайзі) бере зобов’язання надати франчайзеру послуги у сфері реалізації його товарів, менеджменту, маркетингу з урахуванням місцевих умов, а також інвестувати в цю компанію частину свого капіталу.

Важливою умовою угоди є зобов’язання дрібної фірми або підприємця (франчайзі) мати ділові стосунки лише з компанією-франчайзе-ром, а також вести бізнес за його технологією.

Прикладом франчайзного об’єднання, яке активно поширюється на українському ринку продовольчих товарів, є класична договірна форма співробітництва фірми «Макдональдс» з мережею дрібних ресторанів швидкого харчування, які незважаючи на економічну кризу в Україні ростуть, як гриби після теплого осіннього дощу.

В останні роки на Заході з’явилися нові типи господарських об’єднань, зокрема стратегічні альянси. Стратегічні альянси утворюються для зменшення конкурентного ризику та розвитку відносин довіри між потенційними конкурентами.

Однією з форм стратегічного альянсу є віртуальна корпорація. Це -група функціонуючих спільно протягом відповідного часу компаній, котрі об’єднали свої зусилля з метою ефективного використання сприятливої ситуації. Компанії розпадаються, коли необхідність в альянсі відпадає. У віртуальній корпорації підприємства можуть «колективізувати» свої витрати, кваліфіковані кадри, доступ на світовий ринок. Причому кожен партнер віддає краще, що у нього є. Особливості такого об’єднання: гнучкість, довіра, без кордонів, використання електронних технологій тощо.

studfiles.net

Картель — це що таке? Поняття і види

І в курсі шкільного суспільствознавства, і в спеціалізованій економічній літературі нерідко зустрічається такий термін, як «картель». Не всім до кінця він може бути зрозумілим, виходячи й з того, що може бути багатозначним. Розберемося з ним грунтовно в цьому матеріалі.

Поняття слова «картель»

Картель — це союз на основі договору між кількома компаніями, які виробляють продукцію одного типу. Характерна умова — члени угоди повністю незалежні (і економічно, і юридично). В рамках союзу вони розмежовують сфери впливу, ринок, домовляються про рівні цін. Мета — забезпечити для всіх членів максимально можливий прибуток.

Трохи про походження. «Картель» — це запозичене слово чоловічого роду. Джерела його виявляються за наступним етапах:

франц. cartel — «поєдинок, виклик»;
франц. cartello — «оголошення»;
італ. carta — «папір»;
лат. charta — «аркуш паперу»;
ін грец. χάρτης — «лист папірусу».

У багатьох У нас зі школи відклалося в пам’яті перерахування «картель, синдикат, трест, концерн». Наведемо короткі визначення і означених понять:

Трест — монополія, при якій об’єднуються всі підприємства втрачають свою економічну і юридичну незалежність, підпорядковуються єдиному центру.
Синдикат — цим терміном спочатку іменувалися професійні спілки (трейд-юнионы). Лише потім, по ходу історії, поняття стало визначати монополістичний союз, при якому втрачається комерційна самостійність членів, але зберігається їх юридична і економічна незалежність. Важливо відзначити, що в синдикаті і розподіл замовлень, і збут готових виробів здійснюється за вказівкою центру.
Концерн — головною відмінністю цього союзу-монополії є те, що склад його учасників, на відміну від згаданих груп, неоднорідний. Приміром, у нього можуть входити металообробні, енергетичні підприємства, автозаводи і дилерські центри. Члени зберігають юридичну і господарську самостійність, але їх дії координує головне управління.

Особливості картелю

Картель — це насамперед картельна договір, на основі якого здійснюється діяльність членів даної монополії. Він визначає обов’язкові для всіх пункти: ціни, обсяги виробництва, частку на ринках збуту, асортимент, умови найму працівників, обмін патентами та ін. Картелі виділяються і тим, що не мають яскраво певного домінуючого центру. До якогось спільного рішення тут приходять не в формі накази, а шляхом угод, переговорів учасників.

У сучасному світі практично ніде не залишилося тих споконвічних форм картелів, що були характерні для етапи їх зародження — початку XX століття. «Виною» тому — антимонопольні законодавства. Звичайно ж, вони не змогли повністю скасувати картелі, ті просто перейшли від світла до тіні — існують у вигляді негласних об’єднань, без оформлення письмового договору, у формі усних «джентльменських» угод. При такому прихованому картелі також зберігається юридична, фінансова, виробнича самостійність членів.

Варто відзначити, що не всі види картелів сьогодні заборонені — в сільськогосподарській діяльності вони, навпаки, заохочують. Законодавство багатьох країн забороняє ті картелі, трести, синдикати, які встановлюють фіксовані ціни, поділ ринку збуту, а також обмеження на потужність виробництва і обсяг виготовленої продукції.

Ознаки

Картель — це об’єднання, для якого характерний ряд ознак:

Існування системи примусу — застосування певних санкцій до порушників договору.
Спільна робота з реалізації продукції. Іноді може зачіпати і виробництво.
Об’єднані компанії належать до однієї галузі виробництва.
Кожен з учасників є беззаперечним власником свого незалежного від інших членів підприємства.
Об’єднання носить договірний характер.

Види картелів

Розглянемо в таблиці види існують або існували картелів.

Різновид:	Характеристика:
Цінової	Встановлює для всіх учасників визначені ціни на продукцію
Регіональний	Визначає для членів райони збуту
Виробничий	У цьому випадку для кожного підприємства-учасника визначаються суворі обсяги виробництва
Патентний	Встановлюється для спільного використання прибуткового технічного винаходу
Кризовий	Створюється, коли на ринку помітно тимчасове або стійке зниження попиту. Мета тут одна — обмеження конкуренції
Кондиційний	Наказує певні умови збуту
Контингентированный	Встановлює певні контингенти — квоти, іншими словами
Закупівельний	Створюється з метою збити закупівельні ціни — учасники домовляються про придбання певного виду сировини для всіх відразу
Часткової	Може бути територіальним (виділяється визначений район для збуту), так і квотним (кожному виділяється певна квота для збуту, заснована на його виробничої потужності)
Калькуляційний	Договір визначає однакове пристрій структури підприємств або утримання розрахунків
Грошовий	Об’єднання, покликане встановити уніфіковані ціни

Перейдемо до дозволеним на сьогодні картелям.

Картелі, не потрапляють під заборону

Перерахуємо ті, створення яких можливо в умовах сучасності:

Приносять користь як державі, так і технопрогрессу в цілому.
Діяльність яких спрямована на освоєння нового ринку.
Стримуючих руйнівні для економіки та екології виробничі потужності.
Об’єднання, на частку яких припадає незначна частина ринку (у ЄС, наприклад, не більше 5 %).

Інші значення слова

У Мережі ми можемо зустріти і інші вживання слова. Наприклад, об’єднання двох російських реп-виконавців «Капа и Картель». У цьому випадку поняття використовується як псевдонім ім’я власне. Група позиціонує себе як гідну відповідь «попсовим», «гламурним» рэперам. Cartel — це і назва зарубіжного музичного об’єднання.

АК-47 «картель» — це купівля у віртуальному магазині Steam такого ж віртуального зброї — автомата Калашникова для гри Counter Strike. Приставка «картель» тут означає — нове, прямо з заводу. Картелем в ряді країн може називатися і обмін полоненими.

Ми розібрали і основне і менш уживані значення слова «картель». Тепер ви знаєте про ознаки, види та особливості цього монополістичного об’єднання, у ряді випадків доречного і в сучасності.

Last modified: 03.07.2018

bizreview.com.ua

КАРТЕЛЬ — это… Что такое КАРТЕЛЬ?

картель — я, м. cartel m.1. В турнирных играх означает порядок, коему должны следовать сражающиеся. Ян. 1804. В турнирах порядок, которому должны следовать сражающиеся. Чудинов 1902. 2. устар. Соглашение, договор. БАС 1. Принуждены при пароле их обнадежить … Исторический словарь галлицизмов русского языка

КАРТЕЛЬ — (фр. cartel, от лат. charta бумага). 1) письменный вызов на поединок. 2) договор о выкупе и размене пленных. 3) в турнирах, порядок, которому должны следовать сражающиеся. 4) договор между воюющими державами. 5) договор о беспрепятственном… … Словарь иностранных слов русского языка

картель — 1. КАРТЕЛЬ [тэ], я; м. [франц. cartel]. Устар. Письменный вызов на дуэль. * То был приятный, благородный, Короткий вызов иль картель: Учтиво, с ясностью холодной Звал друга Ленский на дуэль (Пушкин). 2. КАРТЕЛЬ [тэ], я; м. [нем. Kartell от итал.… … Энциклопедический словарь

КАРТЕЛЬ — одна из форм объединения предприятий на договорной основе.Участники КАРТЕЛИ, сохраняя финансовую и производственную самостоятельность, определяют общую политику ценообразования, обмениваются патентами и технологиями, расширяют сферы влияния на… … Финансовый словарь

Картель — (cartel) Объединение независимых компаний, созданное с целью регулирования цен и условий сбыта их товаров или услуг. Картель может быть национальным или международным, хотя в некоторых странах, включая Великобританию и США, существует… … Словарь бизнес-терминов

Картель — вызовъ на поединокъ. Ср. Посылай скорѣе лошадей мнѣ нанять, хочу еще сегодня поднести картель другу моему Степѣ Говорилову. Маркевичъ. Бездна. 2, 17. Ср. То былъ пріятный, благородный, Короткій вызовъ, иль картель; Учтиво, съ ясностью холодной… … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)

КАРТЕЛЬ — [тэ], картели, жен., и картеля, муж. (франц. cartel). 1. Соглашение, договор (полит. устар.). 2. Крупнокапиталистическое промышленное объединение, союз нескольких однородных предприятий, отказавшихся от взаимной конкуренции в целях совместного… … Толковый словарь Ушакова

картель — синдикат; монополия, письмо, вызов на дуэль, договоренность, вызов, пул, объединение Словарь русских синонимов. картель см. вызов на дуэль Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык … Словарь синонимов

КАРТЕЛЬ — (франц. cartel итал. cartello, от carta бумага, документ), в экономике форма экономического объединения, участники которого заключают соглашение о регулировании объемов производства, условий сбыта продукции, найма рабочей силы. Участники картеля… … Большой Энциклопедический словарь

КАРТЕЛЬ — (cartel) Формальное или неформальное соглашение между несколькими фирмами какой либо отрасли об ограничении конкуренции (competition). Картельные соглашения могут касаться установления минимально допустимых цен, ограничения объемов производства… … Экономический словарь

картель — картель, м., род. картеля и устарелое картель, ж., род. картели. Произносится [картэль] … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке

economic_a_ya.academic.ru

Картель и его типы

Картель — форма сговора группы фирм, действующих совместно и согласующих решения по поводу объемов выпуска продукции и цен так, как если бы они были единой монополией.

Создание картелей преследует цель полностью или частично уничтожить конкуренцию между фирмами и на этой основе максимизировать прибыль. Основная проблема, с которой сталкивается картель, — это проблема согласования решений между фирмами-членами и установления системы ограничений (квот) для этих фирм.

Чтобы сформировать картель, необходимо следующее:

а) убедиться, что существует барьер для входа в отрасль, чтобы предотвратить возможность реализации продукции другими фирмами, после того как цена повысится;
б) организовать встречу всех производителей данного продукта, чтобы установить совместный ориентир по общему уровню выпуска;
в) установить квоты каждому члену картеля;
г) установить процедуру проведения утвержденных квот.

Картели устанавливают штрафы для тех, кто не выполняет соглашение, превышая свои квоты. Картели сталкиваются с проблемой при принятии решений о монопольной цене и уровне выпуска. Фирмы с более высокими средними издержками добиваются более высоких картельных цен. Существуют разногласия относительно дележа территории.

В современных условиях картели существуют в более гибких и достаточно разнообразных формах: патентные пулы, лицензионные соглашения, консорциумы по осуществлению научных разработок.

Картели систематизируются по четырем основным категориям:

а) картели с целью контроля условий продаж;
б) картели с целью установления цен;
в) картели с целью разделения деятельности, территорий, продаж и Потребителей;
г) картели с целью установления доли в определенной области бизнеса.

В США, странах Европейского сообщества законодательно запрещены картели, связанные с фиксированием цен, делением рынка и ограничением объема выпуска и производственных мощностей.

Выделяют два основных типа картелей: а) картели, преследующие цель максимизации совокупной, или отраслевой, прибыли, и б) картели, ставящие своей целью распределение и фиксацию рыночных долей.

Картели, преследующие цель максимизации общей прибыли

Предположим, что в отрасли действует п идентичных во всех отношениях фирм, кривые SATC и МС которых изображены на рис. 5. Условие МС = Р выполняется при выпуске qc, который является оптимальным. Рыночная цена Рс, на которую ориентируются фирмы, определена пересечением кривой рыночного спроса DD и кривой рыночного предложения S(MCсум), представляющей горизонтальную сумму восходящих участков индивидуальных кривых МС (рис. 6). Выпуск отрасли, как видно на рис. 6, составит Qc = nqc, а прибыль каждой фирмы составит сумму, равную площади прямоугольника ССРСАВ (рис. 5).

Рис. 5. Квазиконкурентная фирма

Рис.6. Картель

Теперь предположим, что все фирмы объединились в картель, оптимальным выпуском которого будет QM, а оптимальной ценой — Рм (рис.6 ). Поскольку Q_M < Qc, каждой вошедшей в картель фирме будет определена квота выпуска продукции qk0< qc (рис. 5.). При выпуске, равном установленной квоте, прибыль фирмы будет равна площади CkP_MMF (рис. 5 ). Следовательно, ее прибыль, с одной стороны, сократится на KNAB, а с другой — увеличится на сумму площадей P_CP_MMN и CkCcKF. Поскольку сумма площадей P_CP_MMN и CkCcKF больше площади KNAB, фирма окажется заинтересованной во вхождении в картель.

Картели, регулирующие размежевание рынка

Когда две картелированные фирмы одинаковы по уровню и структуре издержек, рыночные доли могут быть распределены поровну (q1 = q2 = 0,5Q) при единой монопольной цене. В том случае, когда издержки фирм значительно разнятся, производственные квоты и соответственно рыночные доли будут различны и нестабильны. Тогда рыночные доли установятся в процессе торга, возникающего между олигополистами. И решение о размежевании рынка будет зависеть не только от уровня издержек входящих в картель фирм, но .и от их способности к выторговыванию квоты и доли рынка.

Другой способ размежевания рынка предполагает региональную дифференциацию цен и качества продукции. Подобный метод сегментации рынка имеет место и на межотраслевом уровне.

Модель картеля, регулирующая размежевание рынка, — это закрытая модель олигополии. Когда прибыль, извлекаемая фирмами, входящими в картель, высока, она поощряет вход новых фирм на данный рынок, но не вступление их в картель. Наоборот, установив более низкую цену в сравнении с ценой картеля, они смогут захватить определенную долю рынка. С целью сохранения своей доли рынка картель вынужден будет несколько снизить цену или начать ценовую войну против новичка.

studfiles.net

Картель – це монопольне об’єднання фірм

Картель – це об’єднання декількох фірм, що працюють в одній галузі, з метою регулювання цін, умов продажу, сфер впливу, обсягів виробництва, використання патентів, найму робітників, умов збуту товару. Її можна віднести до найпростішим монопольним спілкам. Фірми, що залучені до об’єднанні, зберігають свою юридичну, виробничу, фінансову і комерційну незалежність.

Угода великої кількості підприємств однієї галузі – ось чим, по суті, є картель. Визначення цього поняття було відомо ще кілька століть тому. У західних країнах така діяльність компаній вважається економічним злочином, тому антимонопольне законодавство активно бореться з учасниками картелів, виявляючи незаконні об’єднання. Але в деяких державах такі асоціації процвітають і навіть заохочуються урядом з метою стандартизації матеріалів, реструктуризації промисловості та обмеження конкуренції між невеликими підприємствами.

З метою вигідно розподілити ринок збуту, підвищити ціни на продукцію, встановити мінімальний рівень зарплат, підприємці і створюють картель. Ця угода має підписати якомога більше учасників, щоб усунути можливих конкурентів. Усередині картелів великі фірми диктують свої умови більш дрібним і незахищеним, не дозволяють учасникам угоди знижувати ціни на товар.

У країнах з ринковою економікою такі об’єднання існують в прихованому вигляді, тому що антимонопольне законодавство не допускає появи подібної діяльності. Розрізняють імпортні, експортні, внутрішні та міжнародні угоди. Найпростішою є внутрішня картель. Це об’єднання підприємств однієї галузі в межах країни. Міжнародні припускають спільну діяльність фірм різних країн, що займаються імпортом і експортом продукції. Імпортні картелі – це імпортери закордонних товарів, а експортні – асоціації національних компаній-експортерів.

Щоб не потрапити під дію антимонопольного законодавства, такі монопольні об’єднання стали називати джентельменськи угодами, конвенцією, рингом або корнером, але суть залишається та ж. Картелі в Росії є практично в кожній галузі, а це негативно позначається на ціноутворенні. Експерти відзначають, що якби не було домовленостей між виробниками, то ціни знизилися б в 2-2,5 рази.

Найчастіше монополія простежується серед нафтових компаній, на ринку телекомунікацій, серед виробників ліків, продуктів, вугілля і т.д. Уряд робить все можливе для усунення картелів, але закрити всі лазівки дуже складно і практично неможливо. Тому найефективнішим методом боротьби з недобросовісними підприємцями є заохочення конкуренції.

Картель – це відносно недовговічне об’єднання, тому що через деякий час між учасниками починаються конфлікти, рівновага порушується. Стійкість угоди залежить від можливості включення або усунення аутсайдерів, відсутності сил, що підривають картель зсередини.

svitohlyad.com.ua

Картель це – Картель — Вікіпедія