Монополізація це – Монополія — Вікіпедія

Монополія — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Монопо́лія (від грецьких слів «mono» — один, «poleo» — продаю) — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі, групі осіб чи державі.

Монопо́льне утво́рення — підприємство, об’єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку.

Ринок чистої монополії — це такий тип побудови ринку, на якому продукцію пропонує один продавець. Підприємство-монополіст має задовольнити всіх потенційних покупців певного товару в межах даного ринку, і тому це підприємство ототожнюється з галуззю. В широкому розумінні монополія — це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукції, що реалізується.

Головними ознаками ринку чистої монополії є:

• відсутність досконалих замінників продукції фірми-монополіста;
• неможливість входження на ринок інших фірм;
• велика кількість покупців на ринку;
• досконала інформованість щодо цін, фізичних ознак товару, інших параметрів ринку.

Суб’єкт господарювання займає монопольне (панівне, домінуюче) становище на ринку товарів, якщо:

• на цьому ринку немає жодного конкурента;
• немає значної конкуренції внаслідок обмеженої можливості доступу інших підприємств на ринок;
• частка підприємства на ринку продукції перевищує 35 % і суб’єкт господарювання не довів, що зазнає значної конкуренції.

Могутні капіталістичні об’єднання (у формі картелів, синдикатів, трестів, концернів), які виникають на базі концентрації виробництва і капіталу й зосереджують у своїх руках виробництво чи продаж певного товару для отримання максимальних прибутків.

uk.wikipedia.org

Монополія. Види монополій

02.08.2015

Монополія – ​​це ринкова структура, в якій одна фірма є постачальником товару, не має на ринку близьких замінників.
Ринок, де домінує монополія, знаходиться врізку контрасті з вільним ринком, на якому конкуруючі продавці пропонують для продажу стандартизований товар. Доступ інших фірм на монополізований ринок важко або взагалі неможливо, так як існують бар’єри, що не дозволяють конкурентам увійти в галузь. Бар’єр для входу в галузь – це обмежник, що запобігає поява додаткових продавців на ринку монопольної фірми. Роль бар’єрів виконують ліцензії, патенти, виключні права, отримані від уряду, і т.д. Вони є необхідною умовою довгострокової підтримки монопольної влади фірми.

Головною ознакою монополії є заняття монопольного положення. Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця або підприємства. Воно дозволяє їм уникнути багатьох проблем і ризиків, пов’язаних з конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку, концентруючи в своїх руках визначену господарську владу. Монополістичні підприємства мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав’язувати їм свої умови.

Якщо на ринку виникає монополія з боку попиту, то така ринкова структура називається мо-нопсоніей. Якщо на ринку протистоять один одному єдиний продавець і єдиний покупець, то виникає ринкова структура, звана двосторонньої монополією.

Види монополій

1. Природна монополія виникає внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар у кращому ступені задовольняється однієї або декількома фірмами. Прикладом природної монополії можуть служити: залізниця, телефонна компанія, підприємств-постачальників природного газу та електрики. Природні монополії підлягають регулюванню. Воно може бути різним у залежності від мети регулювання.

2. Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. З іншого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об’єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як один господарський суб’єкт, і між ними немає конкуренції.

3. Економічна монополія є найпоширенішою. Її поява обумовлена ​​економічними причинами, вона розвивається на основі закономірностей господарського розвитку. Мова йде про підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два шляхи. Перший полягає в успішному розвитку підприємства, постійному збільшенні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий (більш швидкий) грунтується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об’єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Тим чи іншим шляхом підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку.

« Поняття влади Природна монополія »

moyaosvita.com.ua

Монополізація ринків — це що таке? Поняття, основні форми, наслідки монополізації

Сучасну людину навряд чи можна здивуватинаявністю декількох сотень сортів сиру і лимонаду, величезною кількістю брендів одягу і техніки. Навпаки, його часто бентежить існування тільки одного виробника в галузі. Монополізація ринків — це ситуація, коли постачальником певного виду товарів чи послуг виступає тільки одне підприємство або людина. В даному випадку у споживача немає вибору, він змушений погоджуватися на встановлену ціну. Монополізація ринків — це також процес, при якому компанія має можливість піднімати ціни і усувати своїх конкурентів. І такі підприємства необов’язково є великими, все залежить від розміру галузі, в якій вони оперують.

поняття

Економісти виділяють чотири види ідеальних ринкових структур:

• Досконала конкуренція. У цій ситуації існує величезна кількість товарів-субститутів, а вхід на ринок практично нічим не обмежений. Все вирішує «невидима рука».
• Монополістична конкуренція. В галузі оперує багато виробників, які випускають товари-субститути. Однак компанії зберігають деякий контроль над ціноутворенням. Це визначають рівні монополізації ринку.
• Олігополія. У даній ситуації існує кілька підприємств, які випускають подібну продукцію. Вони можуть виробляти спільну стратегію, встановлюючи ціни в галузі.
• Монополія. Дана ринкова структура передбачає наявність лише одного постачальника продукції, який має повний контроль над галуззю.

характеристики монополії

Загальноприйнята думка говорить, що досконалаконкуренція — це практично панацея, компроміс між бажаннями продавця і споживача. Більшість економічних моделей приймають цю структуру як базису. Однак чому в такому разі відбувається монополізація ринків? Це пов’язано з тим, що такий стан речей вкрай вигідно виробнику. По-перше, монополія дозволяє максимізувати прибуток. По-друге, виробник встановлює ціну на свою продукцію через визначення обсягу випуску. По-третє, в умовах монополії існують великі бар’єри для входу в галузь. Єдиний виробник може не побоюватися швидкого збільшення конкуренції.

форми

Коли відбувається монополізація ринку, конкуренція в новоствореній структурі є основною ознакою для визначення її виду. Всього виділяють три форми мо

uk.fehrplay.com

27. Причини виникнення, суть і форми монополізму.

Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання.

Конкретною формою монополізму є монополія.

Монополія у широкому розумінні означає виключне право

держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим

або на здійснення якого-небудь виду діяльності.

Під економічною монополією розуміють велике

підприємство, фірму або об’єднання (спілку), яке посідає панівне

місце на ринку і концентрує значну частину виробництва

і збуту певного виду продукції з метою одержання

монопольного прибутку.

За умовами функціонування монополізм поділяють на два типи — підприємницький, який пов’язаний із розвитком підприємств (фірм) на основі концентрації капіталу і виробництва та інституційний, який пов’язаний з нерівністю умов конкуренції, які надає держава для різних її учасників.

За характером і причинами виникнення монополії поділяють на три типи:

— монополія окремого підприємства;

Це абсолютна монополія й існує вона рідко.

— монополія як угода;

Ппродавці виступають на ринку «єдиним фронтом», зводять нанівець конкурентну боротьбу, а покупець перебуває в безальтернативних умовах.

— монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Створює ринок монополістичної конкуренції.

За сферою функціонування і причиною виникнення розрізняють

— природну

виникає внаслідок об’єктивних причин. Вона існує, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. Тут конкуренція не можлива або не бажана, бо при входженні в галузі інших фірм затрати на виготовлення продукції зростуть. Має місце в таких сферах як електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв’язку і транспорту, послугах зв’язку. Їх діяльність, особливо цінова політика, регулюється держ.

— адміністративну

виникає внаслідок дії державних органів двома шляхами:

1. Надання окремим фірмам виключного права на заняття певного роду діяльності. Наприклад: на початку ХVІІ ст. голландській та англійській компаніям державою було надано право (виняткове) на торгівлю з Індією.

2. Це об’єднання державних підприємств і підпорядкування їх міністерствам. Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб’єкт і між ними відсутня конкуренція. По суті, — це монополізована економіка, яка була в СРСР.

— економічну монополію.

Вона виникає на основі закономірного господарського розвитку, коли підприємці зуміли завоювати монополістичне становище на ринку, завдяки:

• базується на добровільному об’єднанні або поглинанні переможцями банкрутів. Основними організаційними формами економічних монополій є: картель, синдикат,трест, конгломерат, консорціум, концерн.

28. Негативні наслідки монополізації ек.Антимоноп законодавство і політика

Монополізація — це процес досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку

товару, підтримання або посилення цього становища.

Негативні наслідки: — практика встановлення монопольних цін, створення штучного дефіциту. Покупці змушені купувати товари за вищими цінами, оскільки крупні компанії виготовляють переважну масу продукції.

— гальмування науково-технічного прогресу. Це відбувається тому, що монополізація виробництва і збуту дає змогу крупним компаніям отримувати певний час високі прибутки, навіть не впроваджуючи нових досягнень науки і техніки у виробничий процес; — монополії придушують конкуренцію —

важливу рушійну силу економічного прогресу;

— монополізують засоби масової інформації

(пресу, радіо, телебачення), за допомогою яких впливають на свідомість населення у необхідному їм напрямку;

— розорюють малий та середній бізнес;

Антимонопольна політика — комплекс

заходів,розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, спрямованих на припинення, попередження й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.

Перший антимонопольний (антитрестівський) закон — так званий Закон Шермана — був прийнятий у США у 1890 р.

Однак американська і європейська антимонопольна

політика мають свої особливості:

— американська — спрямована, головним чином, проти монополії як структурної одиниці;

— європейська має регулятивний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.

Антимонопольне законодавство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утвореннямонопольнихструктур і об’єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку.

Антимонопольне законодавство, як правило, спрямоване не проти великих монополій взагалі, а проти монопольного розміщення їх на ринку певного товару, проти монополій, що створюються для поглинання слабших конкурентів, проти їхньої змови з метою розподілу сегментів — регіонів, монополії цін, ізоляції конкурентів.

Антимонопольне законодавство передбачає такі заходи:

— організаційні — диференціація та оптимальні сполучення організаційно-економічних форм і розмірів підприємств;

— економічні — сприяння розвиткові конкуренції, диверсифікації діяльності, вільного утворення цін;

— економічне стимулювання та підтримка розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

— адміністративно-правові заходи для боротьби з монопольними посяганнями, організація антимонопольного державного контролю, контроль за справедливим роздержавленням майна, сприяння конкуренції;

— недопущення зловживання монопольним становищем на ринку.

studfiles.net

Монополізація ринків — це що таке? Поняття, основні форми, наслідки монополізації

Сучасну людину навряд чи можна здивуватинаявністю декількох сотень сортів сиру і лимонаду, величезною кількістю брендів одягу і техніки. Навпаки, його часто бентежить існування тільки одного виробника в галузі. Монополізація ринків — це ситуація, коли постачальником певного виду товарів чи послуг виступає тільки одне підприємство або людина. В даному випадку у споживача немає вибору, він змушений погоджуватися на встановлену ціну. Монополізація ринків — це також процес, при якому компанія має можливість піднімати ціни і усувати своїх конкурентів. І такі підприємства необов’язково є великими, все залежить від розміру галузі, в якій вони оперують.

поняття

Економісти виділяють чотири види ідеальних ринкових структур:

• Досконала конкуренція. У цій ситуації існує величезна кількість товарів-субститутів, а вхід на ринок практично нічим не обмежений. Все вирішує «невидима рука».
• Монополістична конкуренція. В галузі оперує багато виробників, які випускають товари-субститути. Однак компанії зберігають деякий контроль над ціноутворенням. Це визначають рівні монополізації ринку.
• Олігополія. У даній ситуації існує кілька підприємств, які випускають подібну продукцію. Вони можуть виробляти спільну стратегію, встановлюючи ціни в галузі.
• Монополія. Дана ринкова структура передбачає наявність лише одного постачальника продукції, який має повний контроль над галуззю.

характеристики монополії

Загальноприйнята думка говорить, що досконалаконкуренція — це практично панацея, компроміс між бажаннями продавця і споживача. Більшість економічних моделей приймають цю структуру як базису. Однак чому в такому разі відбувається монополізація ринків? Це пов’язано з тим, що такий стан речей вкрай вигідно виробнику. По-перше, монополія дозволяє максимізувати прибуток. По-друге, виробник встановлює ціну на свою продукцію через визначення обсягу випуску. По-третє, в умовах монополії існують великі бар’єри для входу в галузь. Єдиний виробник може не побоюватися швидкого збільшення конкуренції.

форми

Коли відбувається монополізація ринку, конкуренція в новоствореній структурі є основною ознакою для визначення її виду. Всього виділяють три форми монополії:

• Природна. Вона виникає внаслідок причин об’єктивного характеру. Це означає, що попит на даний товар найкраще задовольняється однією фірмою. Причиною можуть бути особливості виробничого процесу або обслуговування клієнтів. Наприклад, до таких галузей відносять енергозабезпечення, водопостачання, залізничні перевезення.
• Адміністративна. Дана форма монополі

uk.ruarrijoseph.com

Тема 4. Монополія, причини виникнення та сутність

 

Кількість годин: 2

Мета вивчення: з’ясувати причини виникнення і сутність монополій та методи боротьби проти негативних сторін за допомогою антимонопольного законодавства.

Методичні вказівки

Ринок має як позитивні, так і негативні риси. Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії і монополістичні тенденції в еко­номічній системі. Монополізм набуває певних форм (ознак) навіть у тій економічній системі, де монополії не займають панівного становища.

За певних умов конкуренція може діяти як сила, що руйнує виробництво і знижує його ефективність. Не треба забувати, що суті конкуренції відповідає «жорстока війна проти всіх». У цій «війні» використовуються такі методи боротьби, як підкуп, шпигунство, різні заходи, що прискорюють банкрутство конкурентів тощо. Виникаючи на певному етапі концентрації та централізації виробництва й капіталу з метою послаблення конкуренції, монополія стає тією силою, що створює конкуренцію, обмежує її, стає над нею, а то й зовсім зводить її нанівець. Досвід показує, що за певних умов монополія (включаючи державну) може стати важливим доповненням до конкуренції, як у свою чергу конкуренція може доповнювати монополію.

Логічно цей процес виглядає таким чином.

Конкуренція зумовлює диференціацію товаровиробників (збагачення одних і розорення інших). Унаслідок цього відбу­вається процес концентрації виробництва й капіталу]

Концентрація спричиняє загострення конкуренції між дедалі більшими підприємствами. Загострення і вищий якісний рівень конкуренції породжують монополізацію.

Монополізація — економічний результат концентрації та централізації виробництва і капіталу.

Концентрація виробництва — це зосередження за­собів виробництва, працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах.

Оскільки концентрація виробництва є тривалим проце­сом, сталим і внутрішньо необхідним для розвитку еконо­міки, цей процес набуває рис закону концентрації вироб­ництва. Його рушійною силою є конкурентна боротьба. Щоб вижити у цій боротьбі, отримати більші прибутки, підприємці змушені впроваджувати нову техніку, розширювати мас­штаби виробництва. В результаті з маси дрібних та середніх підприємств поступово виокремлюються кілька найбільших.

Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу внаслідок об’єднання або злиття раніше са­мостійних капіталів (наприклад, утворення акціонер­них компаній).

Серед причин, що зумовлюють виникнення монополістич­них тенденцій в економіці, слід назвати трансформацію інди­відуальної капіталістичної власності.

Багато монополій виникли внаслідок надання держав­ного виключного (монопольного) права певній фірмі на ви­робництво й реалізацію певного виду товарів і послуг.

Монополія (від гр. «monos» — один; «poleo» — продаю) — це захоплення фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування. Окремі монополії з’явилися ще кілька століть тому, але великого поширення вони набули наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст. У вузькому розумінні монополія означає виключне право на володіння будь-чим або на здійснення якихось заходів.

Монополія — це підприємство або група підприємств, що випускає значну частину продукції даної галузі, або декількох галузей і може диктувати ринку ціни. Можливість диктувати ціни є найбільш визначальним критерієм монопольного утворення. Треба мати на увазі: як для контролю над акціонерним товариством досить мати в одних руках 20, а то й 10% акцій, так для панування на ринку великому підприємству досить виробляти 10-20% продукції. У світовій же практиці монополією вважається зосередження в одних руках 30% ринку.

Процес концентрації, централізації та усуспільнення виробництва є складним і різноманітним за своїм характером і результатами. Все це знаходить своє відображення і в існуванні різних форм монополій, а також різних ступенів монополізації суспільного виробництва.

Відповідно до причин виникнення монополії бувають: природні, адміністративні та економічні.

Природна монополія виникає внаслідок об’єктивних причин.

По-перше, вона може з’явитись у випадку, коли весь обсяг певного товару чи послуги є продуктом однієї чи кількох фірм. Конкуренція в цьому випадку не можлива або й не бажана (скажімо, у енергозабезпеченні, метрополітені).

По-друге, ця форма монополії виникає в сільському господарстві та добувних галузях промисловості.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів, що надають окремим фірмам виключні права на виконання певного роду діяльності.

Економічна монополія, яка є найбільш поширеною, виростає на основі закономірностей господарського розвитку. Перший шлях, що веде до неї, здійснюється через концентрацію виробництва, а другий базується на централізації капіталів.

У наукових працях і підручниках визначають такі основні форми монополій, як картелі, синдикати, трести і концерни.

Картель — це об’єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, яке не ліквідовує їх виробничої або комерційної самостійності, але передбачає угоду між ними з окремих питань: розподілу ринків збуту, рівня цін, квотування виробництва тощо.

Синдикат — об’єднання підприємств однієї галузі промисловості, які створюють спільну гуртово-збутову контору. Таким чином, залишаючи за собою виробничу незалежність, члени синдикату втрачають комерційну.

Трест — акціонерне товариство, члени якого втрачають як виробничу, так і комерційну незалежність. Управління ведеться радою директорів. Може охоплювати підприємства різних галузей промисловості.

Концерн — це об’єднання юридично незалежних підприємств різних галузей промисловості через систему контрольних пакетів акцій.

Розрізняють три основні типи монополій:

— монополія окремого підприємства;

— монополія як змова;

монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Термін «монополія» походить від грецьких слів mono —один і роlео — продаю.

Монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або ситуацію, коли одна фірма забезпе­чує повний випуск товарів. Такий тип монополії є монопо­лією окремого підприємства, або монополією продавця. Це абсолютна монополія, і зустрічається вона рідко.

Більш поширена змова чи угода (гласна або негласна) кількох великих фірм, що дає їм змогу швидко здобути па­нівне становище на ринку й отримувати високі прибутки.

Таку ситуацію у виробництві й на ринку називають олігополією (від грецького слова олігос — мало, небагато).

Крім того виокремлюють закриті та відкриті монополії

Закрита монополія — це галузь, захищена від конку­ренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може слугувати патентний захист, інститут авторських прав.

Відкрита монополія — це економічне явище, при яко­му фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спе­ціальним захистом від конкуренції, як це має місце у ви­падку закритої або природної монополії.

Для відкритої монополії характерна ситуація, коли фірми вперше виходять на ринок з новою продукцією. Кон­куренти таких фірм можуть з’явитися на ринку лише че­рез певний проміжок часу.

Метою монополізму є максимізація прибутку. Фірма прагне зберегти своє панівне становище на ринку, щоб мак­симально використати монопольну владу.

Основні показники монопольної влади

1. Відсутність досконалих товарів-замінників.

2. Існування різноманітних вхідних бар’єрів, що фак­тично стає джерелом монопольної влади.

Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Чистий монополіст має абсолютну ринкову владу, його здатність впли­вати на ціну обмежує лише попит споживачів. Тому фірма-монополіст є ціноутворювачем, тобто вста­новлює ціну на ринку.

3. При монополії фірма-монополіст диктує ціну, здійснює відчутний контроль за нею, оскільки контролює загальний обсяг пропозиції. Монополіст може змінити ціну на свій продукт, маніпулюючи кількістю запропонованого продук­ту. Якщо це економічно вигідно, то безперечно ця мож­ливість буде використовуватись у повному обсязі.

Чиста монополія утворюється там, де існує лише один продавець і відсутні реальні альтернативи — не існує товарів-субститутів, а продукт, що виробляється, — однорідний і унікальний.

За чистої монополії фірма має реальну владу над реалі­зацією продукції і певною мірою контролює ціну, впливає на неї, змінюючи кількісні параметри пропозиції товару.

Важливою передумовою існування монополії є ситуація, коли вхід у галузь або вихід із неї супроводжується вхідни­ми чи вихідними бар’єрами.

У широкому розумінні слово «бар’єр» означає перешко­ду для появи на ринку нових конкурентів і спроб фірм, що діють на ринку, вийти з нього.

Характер бар’єрів входу до галузі:

— високий рівень капіталомісткості, в результаті чого фірма економить на масштабах виробництва;

— тарифні знижки, високе мито на імпортні товари;

— територіальне розміщення, високі транспортні витрати;

— природна монополія (газо- і водозабезпечення, вироб­ництво електроенергії).

Бар’єри подібного роду називають вхідними.

Вхідні бар’єри встановлюються і при одержанні автор­ських прав, видачі державних патентів та ліцензій.

Вхідні бар’єри ускладнюють процес формування нових конкурентів, оскільки затрати, пов’язані з проникненням на ринок, як правило, набувають таких розмірів, що став­лять під реальну загрозу повернення самих інвестованих капіталів.

Вихідні бар’єри також сприяють збереженню монополій, оскільки примушують господарюючих суб’єктів продовжу­вати працювати в галузі з низькою рентабельністю за відсут­ності доходу на капітал (субсидування).

Вихідні бар’єри базуються на суб’єктивних і об’єктив­них чинниках:

— необхідність відшкодування вкладених великих ін­вестицій;

— небажання втратити свій імідж;

— честолюбність менеджерів;

— втручання керівництва;

— великі затрати на ліквідацію підприємства;

— профспілкова опозиція;

— протест постачальників, клієнтури і дилерів.

Процес монополізації економіки має такі негативні наслідки:

· по-перше, монополії придушують конкуренцію — важливу рушійну силу економічного прогресу;

· по-друге, вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції i підвищуючи її ціну;

· по-третє, схильні до уповільнення науково-технічного прогресу;

· по-четверте, схильні до хижацького використання природних ресурсів та забруднення довкілля;

· по-п’яте, розорюють малий та середній бізнес;

· по-шосте, монополізують засоби масової інформації (пресу, paдio, телебачення), за допомогою яких впливають на свiдомiсть населення у необхідному їм напрямку;

· по-сьоме, здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомірних пільг та привілеїв тощо.

Однак монополії мають i суттєві позитивні риси. 3авдяки привласненню високих прибутків монопольні структури мають більше можливостей фінансувати науково-дослідні роботи, впроваджувати новітню техніку i технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників. Крім того, ефект «масштабу виробництва» великих підприємств дає змогу їм виробляти дешеву i якісну продукцію. Великі підприємства більш стiйкi в умовах криз, що зменшує рівень безробіття i соціальну напругу у суспiльствi.

Тому сучасна економічна наука вважає, що не можна ототожнювати поняття «монополія» з поняттям «велике підприємство», навіть якщо воно має високу частку виробництва і реалізації продукції. Монополією слід вважати лише те підприємство, яке використовує ринкову владу — диктує ціни на ринку, придушує конкуренцію i здійснює iншi негативні дії. Проти таких підприємств-монополістів з метою запобігти зловживанню їх монопольним становищем держава здійснює антимонопольну політику.

Існує і така точка зору, що монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу. Послабивши конкуренцію, монополія створює тенденцію до стримування запровадження технологічних новинок, уповільнення нововведень. Монопольне становище і ті вигоди, що з нього випливають, послаблюють стимули до постійного вдосконалення виробничого процесу, до зростання його ефективності.

Монополія, як економічне явище, має результатами своєї діяльності певні наслідки. І негативні, нажаль, набагато переважають позитивні. Одним із найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку.

Щоб запобігти деяким із цих негативних наслідків, держава була змушена проводити антимонопольну політику, до складу якої входить видання актів, законів, обмеження сфери впливу монополістичних об’єднань і, звісно, застосування різних санкцій до порушників від економічних (штрафи) до кримінальних (тюремні ув’язнення).

Антимонопольна політика — сукупність заходів держави щодо припинення зловживання монопольним становищем з однієї сторони (тобто нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства), та з іншої сторони створення нових монополій та монополістичних об’єднань. Основними обов’язками держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики є створення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже існуючих монополій, а також прийняття законів, які б не допускали анти конкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Ще однією функцією держави в цьому напрямку є створення органу або органів, які б слідкували за дотриманням законодавства, а також вносили пропозиції щодо змін законодавства даного напрямку.

Антимонопольна політика й антимонопольне законодавство не мають на меті заборону або ліквідацію монопольних утворень. У товаристві склалося розуміння того, що монополія як чинник зростання прибутку не може бути знищена. Тому реальне завдання антимонопольної політики полягає в тому, щоб поставити діяльність монополії на державний контроль, виключити можливість зловживання монопольним положенням.

К. Маркс ще в середині минулого сторіччя приходив до висновку, що поява монополій потребує державного втручання. Головна ціль цього втручання полягає в захисті і зберіганні вільної конкуренції, якої загрожують монопольні тенденції. Конкретно можна сформулювати такі цілі: обмеження монополій, підтримка і сприяння малому бізнесу, захист прав споживача.

Існують дві основні форми боротьби з монополіями:

1. попередження створення монополій;

2. обмеження використання монопольної влади.

Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основною задачею яких є контроль монополістичних тенденцій у країні. Антимонопольні служби не є частиною законодавчої влади, але їхня компетенція дозволяє їм виконувати дорадчу функцію.

Подібні організації не мають права діяти авторитарними методами, наприклад, закривати підприємства. Але вони можуть змусити підприємство, що домінує на ринку, відновити постачання продукції тому одержувачу, якому в цих постачаннях було протизаконно відмовлено. Усе їхні рішення обов’язкові для виконання. У противному випадку накладаються грошові штрафи, передбачені законодавством за порушення антимонопольного закону. При цьому необхідно відзначити, що всі рішення антимонопольної служби повинні підлягати перевірці державними судами. Крім здійснення процесу демонополізації антимонопольна служба покликана боротися зі зловживаннями. Така боротьба може бути ефективної тільки при активній участі споживачів. Тому широкі маси населення повинні розуміти практичне значення антимонопольної політики в повсякденному житті. Допомогти в цьому повинна насамперед преса й інші засоби масової інформації. Пресі повинно даватися право на відповідне повідомлення, але лише в об’єктивній і чесній формі, без якийсь дискредитації. Кожна антимонопольна служба повинна мати співробітника для зв’язку з пресою, що повідомляє про діяльність служби і коментує її.

На Україні єдиною монопольною службою держави, крім самої держави, є Антимонопольний комітет України, про функції і задачі котрого вже було сказано вище.

Безумовно, від проведення антимонопольної політики в теперішніх важких економічних умовах України чудес очікувати не припадає. Але дуже важливо, щоб проведення антимонопольної політики завоювало довіру і підтримку населення, щоб люди знали, що вони можуть звернутися в антимонопольні служби зі своїми проблемами. Необхідно переконати людей, що вільна конкуренція є добром для усіх.

Завдання: прочитати, скласти конспект, підготуватися до семінару.

 

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте причини виникнення монополій. Що означають процеси концентрації та централізації виробництва і капіталу?

2. Дайте визначення сутності монополії. Які види та типи монополій ви знаєте?

3. Опишіть основні організаційні форми монопольних об’єднань

4. Визначте головні наслідки монополізації економіки та зміст антимонопольної діяльності.

 

Рекомендована література: 7: с. 142-149; 4: с.101-110; 3: с. 355-360; 5: с. 219-227

Форма контролю: фронтальне опитування



infopedia.su

Монополізація — це… Поняття, основні форми, наслідки

Ринкова економіка з її механізмами регулювання вільної конкуренції і підприємництва багато в чому посприяла становленню тієї картини світу, яку ми маємо на сьогоднішній день. Переваги даного виду системи незаперечні, але так було не завжди. Більше того, до цих пір деякі сектори економіки різних країн мають монополістичну основу. Це є єдино можливим варіантом їх ефективного функціонування. Так що ж таке монополія? В чому її суть?

Розкриваємо поняття

Монополія – це ринкова ситуація, коли в галузі панує велике підприємство або їх об’єднання, що займається виробництвом і продажем унікальної продукції. Такий господарюючий суб’єкт захищений від конкуренції. Він є єдиним представником ринку, що виробляють певний товар.

Оскільки монополістичне підприємство знаходиться в привілейованих умовах існування і є єдиним джерелом пропозиції, то і побоюватися за розміри попиту не доводиться. Це дає йому можливість самостійно формувати ціни та здійснювати планування виробничих процесів за якісним і кількісним характеристикам. Таким чином, монополізація – це захоплення усього ринку або його більшої частки однією великою компанією.

У сучасному законодавстві така діяльність визначається як зловживання господарюючим суб’єктом своїм становищем проти економіки та існуючих законів.

Характерні риси ринку монополизированного

Серед них наступні:

• Наявність лише одного продавця.
• Продукт або технологія унікальні і незамінні. Тому у покупців немає вибору.
• Для входу в ринок конкурентів існують нездоланні бар’єри.
• Компанія диктує свою ціну ринку.
• Юридичні. Коли монополія цілеспрямовано створюється державою, вона знаходиться під тотальним контролем. А щоб уникнути появи конкуренції на законодавчому рівні оголошується заборона на входження аналогічних підприємств в конкретну галузь.
• Природні. Бар’єри для входження конкурентів утворюються самі собою. Наприклад, комунальне господарство регулюється державою, і з цілком природних причин тут не допускається конкуренція.
• Економічні. Даний вид бар’єрів на ринку організовує сам монополіст або вони з’являються в силу політичної або економічної ситуації в країні.

Види бар’єрів при вході на монополістичний ринок

Причини виникнення монополій:

• Є ряд секторів економіки, управлінням яких економічно ефективніше краще всього займатися однієї компанії або державі. До таких секторів відносяться: енергопостачання, газо — і водопостачання, трубопровідний транспорт, пошта, залізничний транспорт, метрополітен і т. д. Економія на масштабах у відсутності конкуренції робить монополію в даних галузях фінансово обґрунтованою.
• Володіння унікальним ресурсом або технологією. Монополізація – це тимчасове явище, поки конкуренти не наздоженуть вырвавшуюся вперед компанію.
• Знижена потреба в товарі. Низький рівень попиту, також призводить до утворенню природної монополії, оскільки кожен розуміє недоцільність створення конкуренції у зв’язку з малим попитом.
• Об’єднання найбільших компаній галузі. Фірми можуть добровільно об’єднатися з метою усунення конкурентів. Також може статися вимушене злиття або навіть поглинання, коли більш успішна компанія купує менш великого або прибуткового конкурента.

Класифікація

Монополізація – це складне багатогранне явище, тому виділяють багато її видів в залежності від того, що брати за основу. Найпоширенішими критеріями для класифікації є наступні.

За формою власності види монополій бувають:

• державні;
• приватні.

За характером і причинами виникнення:

• Природні. В силу обмеженості ресурсів або особливостей виробництва товару економічно вигідніше й ефективніше створити монополію.

Наприклад, управління такими природними ресурсами як нафта і газ, здійснюється виключно державою.

• Штучні. Цей вид монополії виникає в разі об’єднання компаній або при відсутності конкурентів.
• Тимчасові, коли компанія є тимчасовим монополістом до тих пір, поки володіє унікальним товаром або технологією і не має конкурентів. Дане положення триватиме, поки інші підприємства не почнуть виробляти аналогічний продукт.
• Легальні. Дозволені державою. Охороняються від конкуренції правовим полем.

За рівнем державного регулювання:

• Опосередковано контролюються. Створюються суб’єктами підприємництва і перебувають під наглядом держави.
• Безпосередньо регулюються. Монополії створюються і впорядковуються по волі держави в суспільних інтересах.

За територіальним характером: локальні, регіональні, національні та транснаціональні.

Види монополій – цілий розділ в економічній теорії. У зв’язку з різнобічністю існує також поділ за формами. Розглянемо їх різновиди.

Форми монополій

Найпростіша – це картель, оскільки економічна самостійність зберігається за кожною з учасниць. Основний зміст зводиться до обміну інформацією та укладення угоди щодо цін та розподілу ринків збуту.

Синдикат – об’єднання декількох компаній з однієї галузі, в результаті якого зберігається контроль кожної з них над власними виробничими потужностями, а комерційна діяльність здійснюється за погодженням сторін. Як правило, для спрощення функціонування створюється загальний департамент збуту.

Трест – об’єднання декількох компаній-представниць одного або декількох секторів економіки. Відбувається злиття виробництва, збуту і фінансового управління. Згідно з відсотковим внеском кожної з організацій в спільну справу, відбувається розподіл акцій, а згодом і прибутку.

Концерн – об’єднання компаній різних галузей на основі диверсифікації. Юридична самостійність учасників зберігається, при цьому створюється єдиний фінансовий центр. Це збільшує потенціал розвитку виробництва.

Конгломерат – злиття або поглинання різногалузевих компаній з метою єдиного фінансового контролю. Підприємства можуть перебувати в абсолютно ніяк не пов’язаних між собою галузях. Основна мета цього – диверсифікація.

Оцінка ступеня монополізації ринку

Вона залежить переважання в економіці того чи іншого виду відносин. З метою оцінки рівня монополізації і конкуренції виділяють:

• Ринок чистої боротьби. Це ситуація, коли функціонує багато компаній з різноманітною продукцією в масштабах масового виробництва. Більш того, для входження нових учасників економічних відносин практично не існує жодних бар’єрів.
• Ринок монополістичної конкуренції. В галузі присутні багато продавців з взаємозамінним диференційованим товаром, тому є ризик, що при неадекватному завищенні ціни покупець може піти до більш дешевого конкуренту. Це найпоширеніший вид ринковий структури на сьогоднішній день. Сюди можна віднести виробників відомих марок спортивного одягу, косметичні бренди і т. д.

• Олігополія. Даний тип ринкової структури виникає, коли кількість компаній, що виробляють аналогічні і взаємозамінні товари, не перевищує п’яти. Бар’єри на вхід дуже високі. Тому часто, але не завжди, є узгодженість між конкурентами. У такому випадку вони можуть домовитися розділити між собою ринок збуту. Прикладами є компанії, які займаються випуском літаків, автомобілебудуванням.
• Монополія. В даному випадку конкуренції немає, це повна протилежність першому типу ринкового устрою.

Показники монополізації

Одним з них є кількість виробників, що випускають конкретний товар, і їх поділ за групами залежно від розміру і спеціалізації. Щоб оцінити рівень монополізації, також дивляться на обсяг частки ринку виробників.

Інші показники:

• Визначення того, яка частка від загального обсягу ринку припадає на малі, середні і великі підприємства.
• Індекс Хіршмана-Херфинделя як головний коефіцієнт монополізації виражається сумою квадратів часток компаній у відсотках. Ринок не захоплений, коли показник нижче 1800. В такому випадку допускається можливість здійснення злиття і поглинання компаній. Якщо цей коефіцієнт знаходиться в діапазоні між 1800 і 2500, то існує певний ризик захоплення великим підприємством надто великої частки ринку, що дозволить їй диктувати свої правила залишилися конкурентам і покупцям. У такому разі для об’єднання компаній вимагається згода держави. Якщо ж показник індексу виявиться понад 2500, то будь-яке укрупнення підприємства за рахунок поглинання чи злиття заборонені.

Позитивні сторони: є ряд секторів економіки, де неприпустимо наявність конкуренції. Присутність монополії в даних сферах сприяє раціональному розподілу ресурсів і економії за рахунок фактора масового виробництва і зниження витрат. Контроль над природними ресурсами, високотехнологічними і військовими розробками, комунальними службами, підприємствами з унікальним напрямком категорично не можна віддавати в приватні руки. Найбільш ефективним буде управління однією компанією.

Головні негативні наслідки монополізації пов’язані з відсутністю конкуренції. З цього випливає довгий перелік негативних факторів, що позначаються на розвитку економіки країни.

Наслідок монополізації

1. Встановлення завищених цін.
2. Неефективний розподіл ресурсів.
3. Відсутність стимулів для оновлення виробничих потужностей і впровадження нових технологій.
4. Зниження ефективності виробництва.
5. Ризик для ефективно функціонуючого сектора економіки.

Регулювання монополій

Держава невпинно стежить за станом ринку. Воно дотримується балансу між конкуренцією та монополізацією. Інакше надмірний ріст кількості панівних компаній може погіршити функціонування всієї галузі. Як і будь-яка інша складова економіки, діяльність монополій знаходиться під контролем спеціалізованого органу влади. Його основними цілями є:

• Регулювання цін.
• Створення і підтримання здорової конкуренції.
• Забезпечення економічної свободи всім господарським суб’єктам ринку.
• Формування і підтримання єдності економічного простору.

Таким чином, конкуренція та монополізація – це два кардинально різні поняття, противага один одного. Однак обидва мають двоїсту характеристику, що передбачає наявність у даних ринкових структур як позитивних, так і негативних сторін. Конкуренція необхідна для прогресивного розвитку всіх галузей економіки. Однак, як показує практика більшості держав, без монополістичних структур теж не обійтися.

Монополізація – це економічно обґрунтоване явище у певних секторах ринку. Але без її регулювання можливо прояв негативного впливу на розвиток галузі. Саме тому було розроблено антимонопольне законодавство, яке дозволяє тримати ситуацію під контролем і зберігати баланс між цими двома видами економічних відносин.

Поділитися в соц. мережах

25 Березень 2016Валентин

business-idea.com.ua