Зразок психологічний портрет – Психологічний портрет особистості. Приклад., Бізнес-тренер Костюхина

obrazeczhaloby.my1.ru

образцы психологического портрета

Самохарактеристика

Внешность у меня обычная, ничем не примечательная. Грубо слепленная полная фигура. Черты лица мелкие, невыразительные, лицо неподвижно, вообще скорее напоминает маску. Глаза маленькие, без определенного выражения. Походка вялая, торопливая.

Характер у меня спокойный, уравновешенный. Я довольно усидчива, люблю делать работу, требующую терпения, даже монотонную. В работу включаюсь медленно, переключаюсь с одного дела на другое. Когда я что-то делаю, то могу выполнять несколько дел сразу, но обычно работаю не отвлекаясь. Очень трудолюбивой меня вряд ли назовешь, часто оттягиваю до последнего, но обычно успеваю сделать в срок. Я замкнутая, молчаливая друзей у меня немного. Знакомства завязываю с трудом и не люблю ссор. В общественной жизни стала участвовать больше, чем в школе. Там меня все время выдвигали на организаторскую работу, а я по натуре исполнитель, свои поручения стараюсь выполнить добросовестно. В отношении с друзьями я ровна, спокойна. Еще я искренняя, наверное, это плохо, потому что это частенько обращается мне во вред. Люблю мечтать, фантазировать. И увлечения мои (шитье, вязанье, кулинария) так или иначе, связаны с выдумкой и воображением. Какая же я еще? Дисциплинированная? Может быть. Обязательная, я себя тогда не уважаю, если пообещаю и не сделаю. Интересуюсь новыми достижениями в различных областях науки и техники (более 15 лет читаю журнал «Изобретатель и рационализатор», «Наука и жизнь», «Химия и жизнь»).

Учиться мне нравится, и в семестре я занимаюсь нормально, в сессию, когда нужно напрячь все свои силы, у меня наступает торможение и экзамены я сдаю хуже, чем могла бы.

Самохарактеристика

Хотя мы с Ольгой учимся вместе уже третий год, но близко я ее не знаю. Мы встречаемся только на занятиях. Ольга высокая, походка ее быстрая и немного суетливая. Черты лица мягкие, приглушенные, а вот глаза смотрят на вас из-за стекол очков с добротой и вниманием. Вообще выражение лица у нее часто бывает растерянным и немного печальным. Ольга очень нежная, легко ранимая. Она остро переживает любую грубость, бестактность по отношению к ней или другому человеку. Движения ее неуверенные, голос тихий, когда она говорит, он понижается до шепота. Хотя Ольга много знает, на семинарах она выступает редко, а когда отвечает, то преображается: лицо оживает, в глазах появляется огонек, голос крепнет и становится уверенным. Она отвечает всегда правильно, со знанием предмета. Ольга очень трудолюбива. Целыми днями она занимается в библиотеке, ей нравится узнавать каждый день что-то новое, интересное. Она принимает большое участие и в общественной работе. В прошлом году работала в факультетской газете «Квант», редактирует нашу групповую газету. За активное участие в общественной жизни она награждена грамотой. В группе ее очень уважают. Она добрая и внимательная к людям. Ольга никогда не отказывается, если нужно что-то сделать, сама предлагает свою помощь. Это очень дисциплинированный и исполнительный человек. Ольга ответственна и добросовестна. Я если дать поручение, она постарается выполнить его точно в срок и как можно лучше. Ольга требовательна к людям. Она даже склонна недооценивать себя, свои возможности и способности. От малейшей неприятности у нее опускаются руки и долгое время ей трудно включиться в работу. Она вспыльчива, но свой гнев обращает опять же против себя. Ольга замкнута, редко говорит о себе. Близких друзей у нее в группе нет, она часто бывает одна.

studfiles.net

Соціологічно-психологічний портрет сучасного студента — Інтернет-журнал для молодих і кльових

“Соціологічно-психологічний портрет сучасного студента” або “Хто ми такі?”

Почну, напевно, з того, що важко оцінювати сучасного студента з погляду сучасного студента, оскільки будь-яка критична точка зору вважатиметься суб’єктивною. Якось натрапила в інтернеті на картинку із зображенням мозку студента. Зображення, звісно, пахне сатирою, але доля правди у ньому є, бо (як зазначено на картинці), й справді, навчання займає чи не останню позицію у рейтингу улюблених занять спудея.

Для того, щоб провести своє дослідження і отримати бажаний результат, далеко не йшла. Його об’єктом став середньостатистичний студент факультету журналістики. Варто зазначити, що це дівчина ( хлопці у нас на вагу золота ), віком двадцять років, яка навчається на денній формі навчання.

Визначити тип цієї особи вирішила усіма відомими мені способами:

За Е.Шпрангером – “естетична” людина мистецтва;
За Е.Фроммом — рецептивний тип особистості або ж пасивний;
За адаптацією до умов суспільства – модальний або ж залежний від умов;
За амбівалентністю – конформно-амбівалентний тип особистості;
За характером — гедоніст.

Щодо типу темпераменту, то безперечно ця людина – холерик. Його нервова система визначається перевагою збудження над гальмуванням. Холерик нетерплячий, і коли захоплюється, то його важко зупинити. Чекання виводить його із себе. Незрівноваженість нервових процесів холерика визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості. Чергування позитивних циклів підйому настрою й енергійності з негативними циклами спаду, депресії обумовлюють нерівність поведінки і самопочуття, підвищену схильність до невротичних зривів і конфліктів. Мінливість — ось що найважливіше у характері холерика.

Пам’ять сучасного студента має надто великі можливості, звісно, якщо правильно її розвивати. Але ж існує одна важлива перешкода — техніка. Для чого щось запам’ятовувати, якщо можна зберегти у мобільнику?

Згідно із соціонікою, визначаємо соціотип об’єкта нашого дослідження. Наша студентка належить до ірраціоналістів, оскільки логіка займає далеко не перше місце у її способі мислення. Якщо ж обирати між екстравертами та інтравертами, то це обираємо друге (вона не прагне відкрити себе для світу, швидше хоче відкрити якийсь світ у собі). Отже, можемо зробити висновок, що це етико-сенсорний інтроверт.

Професійно-творчі якості:

володіння професією;
обізнаність у сфері, де працює;
цікавість до всього нового.
Морально-громадянські якості:

скромність;
чесність;
доброзичливість.

Моральні вади:

боягузтво;
лінивість;
нерішучість.

Висновок: Сучасний студент з одного боку нерозгадана таємниця, з іншого — цілком передбачувана особистість. Як бачимо, плюсві та мінусів у його сприйнятті світу чимало ( це вже залежить від кожного зокрема. Нагадаю, я аналізувала окрему людину.). Варто зазначити, що значний вплив на нього чинять і атмосфера в сім’ї, і стосунки з однолітками, і вплив засобів масової інформації безумовно. Так, студентів можна класифікувати за різноманітними критеріями, але, на мою думку, поєднувати їх повинно одне — прагнення стати кращим.

Вам також буде цікаво

molodi.in.ua

I ВСТУП — Мій психологічний портрет

Психологія — у перекладі з грецької — наука про душу. Це наука про внутрішню, душевного життя людини, про явища, що визначають його поведінку.

З найдавніших часів людей цікавила внутрішня сутність людини, з точки зору філософії. Поява психології в Стародавній Греції на рубежі VII-VI ст. до н.е. було пов’язано з необхідністю становлення об’єктивної науки про людину, розглядала душу не так на основі казок, міфів, легенд, а з використанням тих об’єктивних знань (математичних, медичних, філософських), які виникли в той період. Основу вивчення психології заклав Аристотель у науковій праці «Про душу». У той час психологія була частиною філософії, яка вивчала загальні закономірності суспільства, природи і людини, і була невіддільна від неї майже 20 століть.

Предметом вивчення психології є, перш за все, психіка людини і тварин, що включає в себе пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, увага, пам’ять, уява, мислення і мова) і властивості (дії і вчинки, мотиви, цілі, інтереси, воля, почуття і емоції, схильності, здібності, знання і свідомість ). Крім того, психологія вивчає людське спілкування і поведінку, їх залежність від психічних явищ і, у свою чергу, залежність формування і розвитку психічних явищ від спілкування і поведінки.

Для глибокого вивчення в області психології застосовують сучасні методи дослідження. Це — методи філософії та соціології, математики і фізики, інформатики і кібернетики, фізіології та медицини, біології та історії, і ряду інших наук. Завдяки застосуванню методів природничих і точних наук, психологія починаючи з другої половини минулого століття виділилася в самостійну науку і почала активно розвиватися.
Методи дослідження:

— Спостереження: зовнішнє, внутрішнє, вільне, стандартизоване, включене, стороннє.

— Опитування: усний, письмовий, вільний, стандартизований.

— Тести: тест-опитувальник, тест-завдання, проективний тест.

— Експеримент: природний, лабораторний.

— Моделювання: математичне, логічне, технічне, кібернетичне.
Опитування являє собою метод, при використанні якого людина відповідає на ряд поставлених йому питань.

Тести є спеціалізованими методами психодіагностичного обстеження, застосовуючи які можна отримати точну кількісну чи якісну характеристику досліджуваного явища. Від інших методів дослідження тести відрізняються тим, що передбачають чітку процедуру збору та обробки первинних даних, а також своєрідність їх подальшої інтерпретації. За допомогою тестів можна вивчати і порівнювати між собою психологію різних людей, давати диференційовані і порівнянні оцінки.

Особливість експерименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в ньому цілеспрямовано і продумано створюється штучна ситуація, в якій досліджуване властивість виділяється, виявляється і оцінюється найкраще. Основна перевага експерименту полягає в тому, що він дозволяє надійніше, ніж всі інші методи, робити висновки про причинно-наслідкових зв’язках досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження явища і його розвиток.

Моделювання як метод застосовується в тому випадку, коли дослідження досліджуваного явища шляхом простого спостереження, опитування, тесту або експерименту ускладнене або неможливе через складність або важкодоступність.

Всі перераховані вище методи дослідження застосовуються для вивчення особливостей в різних галузях психології.

Сучасна психологія являє собою систему відносно самостійних наукових дисциплін, пов’язаних з різними видами людської діяльності. Ці дисципліни називаються галузями психології.

Виділяють наступні галузі психології:

— Про бщая психологія — вивчає загальні закономірності психічної діяльності дорослої людини;

— Вікова психологія — досліджує особливості розвитку психіки на різних вікових етапах;

— З оциальному психологія — вивчає взаємини людей у суспільстві;

— Психологія праці — розглядає психологічні особливості різних видів трудової діяльності;

— Генетична психологія вивчає спадкові механізми психіки і поведінки, їх залежність від генотипу;

— Диференціальна психологія виявляє і описує індивідуальні відмінності людей, їх передумови та процес формування особистості;

— Педагогічна психологія об’єднує всю інформацію, пов’язану з навчанням і вихованням. Особливу увагу тут звертається на обгрунтування і розробку методів навчання і виховання людей різного віку.

— Медична і патопсихологія, психотерапія — мають справу з відхиленнями від норми у психіці та поведінці людини. Завдання цих галузей психологічної науки — пояснити причини можливих психічних порушень і обгрунтувати методи їх запобігання та лікування. Такі знання необхідні там, де педагог має справу з так званими важкими, в тому числі педагогічно запущеними, дітьми або людьми, що потребують психологічної допомоги.

— Юридична психологія розглядає засвоєння людиною правових норм і правил поведінки;

— Психодіагностика ставить і вирішує проблеми психологічної оцінки рівня розвитку дітей та їх диференціації;

— Психологія праці;

— Спортивна психологія;

— Політична психологія та ін

II АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ТЕСТУВАННЯ
ВЛАСТИВОСТІ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Вперше поняття властивостей нервової системи ввів академік І. П. Павлов. Він присвятив значну частину життя дослідженню вищої нервової діяльності і вніс значний внесок у розвиток психології як науки.

Властивості нервової системи — її природні, вроджені особливості, що впливають на індивідуальні відмінності у формуванні здібностей і характеру.

Основні властивості нервової системи:

1. 
   Сила нервової системи — показник працездатності, витривалості нервових клітин при впливі на них повторюваних або надсильних подразників. Основна ознака сили нервової системи по відношенню до збудження — здатність нервової системи витримувати, не виявляючи позамежного гальмування, тривале або часто повторюване збудження. Чим більше сила нервової системи, тим вище пороги чутливості.
   
2. 
   Врівноваженість (або баланс нервових процесів) — співвідношення основних нервових процесів (збудження і гальмування), залучених до вироблення позитивних чи негативних умовних рефлексів.
   
3. 
   Рухливість нервових процесів — здатність нервової системи швидко реагувати на зміни середовища, здатність переходу від одних умовних рефлексів до інших в залежності від середовища.
   Кожна людина — особистість. Він по-своєму бачить світ і займає в ньому певне місце. Психологія допомагає не тільки дізнатися себе, заглянути у свій внутрішній світ, побачити себе з боку, усвідомити свої достоїнства і недоліки, але і зрозуміти інших людей і їх роль у своєму житті. Тому для вивчення особистих якостей, професійної спрямованості, мотивів діяльності застосовують індивідуальне тестування.
   

Теппінг-тест є одним з методів, що дозволяють оцінити швидкісні характеристики рухового апарату, темп і стійкість моторного дії. Тест був розроблений Є.П. Ільїним. Він використовував цей метод для оцінки такої індивідуально-типологічної характеристики, як сила-слабкість нервової системи.

Максимальні швидкісні показники людини (якість швидкості) у фізіології розуміють, як прояв здатності здійснювати різні дії в мінімальний проміжок часу. Максимальний темп рухів, змінюючись при втомі, гальмуванні, порушення нервової системи, служить показником функціонального стану людини.

По результату теппінг-тесту у мене виявився середньо-сильний тип нервової системи. Він характеризується повільним формуванням збудливих і гальмівних рефлексів при міцному їх закріпленні. Мене він характеризує тим, що я відчуваю труднощі при перемиканні з одного виду діяльності на інший, у мене висока продуктивність праці, висока точність уваги. Я можу керувати своїми емоціями, добре витримую тривалі розумові навантаження. Для мене важливо отримання високих результатів.

ТЕМПЕРАМЕНТ

Темперамент — це біологічна основа особистості. Темперамент характеризує людину з боку його динамічних особливостей: інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і стані.

Сучасні психологи розрізняють два компоненти темпераменту-активність і емоційність. Активність поведінки характеризує ступінь енергійності, стрімкості, швидкості або повільності, інертності. Емоційність — особливості перебігу емоцій, почуттів, настроїв (радість, горе, страх, сум, гнів і т. д.) .

Темперамент — це індивідуальне властивість психіки, що відображає динаміку психічної діяльності людини, і що виявляється незалежно від його цілей, мотивів і змісту і яке залишається майже незмінним у процесі усього життя.

Також часто для характеристики темпераментів використовують запропоноване Юнгом і доопрацьоване Айзенком поділ людей на екстравертів та інтровертів.

Екстраверти — це тип особистості (або поведінки), який орієнтований у своїх проявах зовні, на оточуючих.

Для екстравертів характерне поведінка, при якому людина прагне до:

• 
  спілкуванню з людьми,
  
• 
  увазі з боку оточуючих,
  
• 
  участі в публічних виступах,
  
• 
  участі в багатолюдних заходах і вечірках.
  

Як і інтровертність, екстравертність — темперамент з постійною схемою дії. Її не можна змінити. Ви можете працювати з нею, але не проти неї.

Інтроверти — тип особистості (або поведінки), орієнтований усередину або на себе.

Для інтровертів характерно поведінка, більше пов’язане з комфортним самотністю, внутрішніми роздумами і переживаннями, творчістю або спостереженням за процесом.

Характерна риса інтровертів: вони черпають енергію зі свого внутрішнього світу ідей, емоцій і вражень. Зовнішній світ швидко вводить їх у стан перезбудження, і у них з’являється неприємне відчуття, яке проявляється в издерганности або апатії. Він часто занурений у себе, відчуває труднощі, встановлюючи контакти з людьми і адаптуючись до реальності. У більшості випадків інтроверт спокійний, урівноважений, миролюбний, його дії продумані та раціональні. Коло друзів у нього невеликий. Інтроверт високо цінує етичні норми, любить планувати майбутнє, замислюється над тим, що і як буде робити, не піддається миттєвим спонуканням, песимістичний. Інтроверт не любить хвилювань, дотримується заведеного життєвого порядку. Він строго контролює свої почуття і рідко поводиться агресивно, обов’язковий.

У чистому вигляді, як правило, типи темпераменту в житті не зустрічаються, і можна говорити тільки про переважання тих чи інших його рис. Темперамент не змінюється під зовнішнім впливом, але може змінитися в процесі дорослішання, тому що нервова система дитини має функціональну слабкість, яка проходить з віком. Тому дитина, що має риси, характерні для холерика або меланхоліка, з віком може дещо змінити реакції, їх вираженість може бути менш значною.

У психологічній характеристиці розрізняють чотири традиційних типу темпераменту.

Сангвінік швидко пристосовується до нових умов, швидко сходиться з людьми, товариський. Почуття легко виникають і змінюються, міміка багата, рухлива, виразна. При відсутності серйозних цілей, творчої діяльності виробляються поверховість і мінливість.

Дії Холерика поривчасті. Він відрізняється підвищеною збудливістю, великою емоційністю. Прояв холеричного темпераменту залежить від спрямованості особистості. У людей з громадськими інтересами він проявляється в ініціативності, енергії, принциповості. Без багатства духовного життя проявляється негативно: в дратівливості.

Нові форми поведінки у флегматиків виробляються повільно, але є стійкими, Він рівний, спокійний, рідко виходить з себе, не схильний до афектів. Залежно від умов, в одних випадках у флегматика можуть виникати позитивні риси: витримка, глибина думок, в інших — млявість і байдужість до навколишнього, лінь і безвольність.

Реакція Меланхоліка часто не відповідає силі подразника, особливо сильно у нього зовнішнє гальмування. Йому важко довго на чомусь зосередитися. Сильні впливу часто викликають у меланхоліка тривалу гальмівну реакцію. У нормальних умовах життя меланхолік — людина глибокий, змістовний. При несприятливих умовах меланхолік може перетворитися на замкнутого, боязкого, тривожного людини.

Автор двофакторної моделі особистості Г. Айзенк в якості показників основних властивостей особистості використовував екстраверсію — інтроверсію і нейротизм (пізніше Айзенк ввів ще один вимір особистості — психотизм, під яким розумів схильність суб’єкта до агресії, жорстокості, аутизму, екстравагантності, демонстративності). У загальному значенні екстраверсія — це спрямованість особистості на оточуючих людей і події, інтроверсія — спрямованість особистості на її внутрішній світ, а нейротизм — поняття, синонімічне тривожності, — виявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депрессівность.Автор двухфакторной моделі особистості Г. Айзенк в якості показників основних властивостей особистості використовував екстраверсію — інтроверсію і нейротизм (пізніше Айзенк ввів ще один вимір особистості — психотизм, під яким розумів схильність суб’єкта до агресії, жорстокості, аутизму, екстравагантності, демонстративності). У загальному значенні екстраверсія — це спрямованість особистості на оточуючих людей і події, інтроверсія — спрямованість особистості на її внутрішній світ, а нейротизм — поняття, синонімічне тривожності, — виявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депрессівность.Автор двухфакторной моделі особистості Г. Айзенк в якості показників основних властивостей особистості використовував екстраверсію — інтроверсію і нейротизм (пізніше Айзенк ввів ще один вимір особистості — психотизм, під яким розумів схильність суб’єкта до агресії, жорстокості, аутизму, екстравагантності, демонстративності). У загальному значенні екстраверсія — це спрямованість особистості на оточуючих людей і події, інтроверсія — спрямованість особистості на її внутрішній світ, а нейротизм — поняття, синонімічне тривожності, — виявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депресивність. Початок форми
Ганс Юрген Айзенк, автор двухфакторной моделі особистості, в якості показників основних властивостей особистості використовував поняття екстраверсії — інтроверсії і нейротизму. У загальному значенні екстраверсія — це спрямованість особистості на оточуючих людей і події, інтроверсія — спрямованість особистості на її внутрішній світ, а нейротизм — поняття, близьке тривожності, — виявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депресивність. Ці властивості складають структуру особистості. Їх вираженість пов’язана зі швидкістю вироблення умовних рефлексів і їх міцністю, балансом процесів збудження — гальмування в центральній нервовій системі і рівнем активації кори головного мозку. Однак найбільш розробленим з двох названих властивостей на фізіологічному рівні теорії Айзенка є вчення про екстраверсію-інтроверсії.

Для визначення мого темпераменту я використовувала тест Айзенка. Після обробки даних, моя емоційна нестабільність дорівнює 14, а інтроверсія — 11. З цього можна зробити висновок, що в мені можуть поєднуватися всі чотири типи темпераменту. У мені присутні: гнучкість і витривалість сангвініка, врівноваженість, самовладання і самоконтроль, складність до пристосування флегматика, дефіцит часу, захопленість своєю справою, пристрасність і запальність холерика, замкнутість, відповідальність і вразливість меланхоліка. Поряд з негативними, в мені є багато позитивних якостей. Схильність до самоаналізу дозволяє мені коригувати свою поведінку, борючись з недоліками, і розвивати природні здібності, такі як посидючість і працьовитість.
СПРЯМОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

На думку більшості психологів, спрямованість особистості є складним мотиваційним утворенням.

Поняття «спрямованість особистості» ввів у науковий обіг С. Л. Рубінштейн як характеристику основних інтересів, потреб, схильностей, устремлінь людини.

Під спрямованістю особистості розуміють, з одного боку, сукупність або систему будь-яких мотиваційних утворень, явищ, з іншого — напрямок поведінки і діяльності людини, визначення тенденції поведінки і дій і вигляду людини в соціальному плані.

Спрямованість особистості може виявлятися у ставленні до інших людей, до суспільства, до самого себе.

Після того, як я пройшла тест Смейкал і Кучера для визначення спрямованості особистості, у мене вийшли такі результати.

Домінуючим пунктом у мене виявилася спрямованість на себе — 38 балів. Я зацікавлена ​​в особистій першості, зацікавлена ​​в задоволенні своїх цілей. На другому місці опинилася спрямованість на завдання (ділова спрямованість) — 36 балів. Мене цікавить сам процес якої роботи або навчання, мені цікаво оволодіння новими знаннями та навичками. Я можу довести свою точку зору і довести її до громадськості. На останньому місці стоїть спрямованість на спілкування — 15 балів. Я спілкуюся з оточуючими в міру необхідності або зацікавленості. Я не відчуваю в собі потреби постійно обертатися в колективі і бути центром уваги. Можливо, це випливає з мого темпераменту — я інтроверт. У моєму спілкуванні з людьми переважає обережність і заводити тісні дружні відносини я не прагну, хоча чудово ставлюся до людей і маю багато знайомих.

Особистіснихвластивості
Особистісні властивості — це особливості, які розвиваються в процесі взаємодії з іншими людьми і які необхідні для цієї взаємодії. Найчастіше властивостями особистості стають закріпившись і віддаються перевага способи формування мотивів поведінки та діяльності. Ці способи формування мотивів поділяють на екстернальні і інтернальні. Екстернальність характеризується податливістю людини до впливів ззовні, інтернальність — протидією цим впливам і формуванням мотиву виходячи з власних спонукань.

До екстернальності відносяться:

а) покірливість, лагідність, покірність-слухняність, беззастережне підпорядкування чужим вимогам, наказам;

б) поступливість, поступливість, піддатливість на вмовляння;

в) реактивність — легкість виникнення спонукання до вчинення чого-небудь під впливом зовнішніх впливів.

До інтернальності відносяться:

а) ініціативність — прагнення до самостійного прийняття рішення, без сторонньої допомоги, підказки;

б) впертість — непоступливість зовнішніх впливів, прагнення домогтися свого всупереч розумним доводам, необхідності.
Локус контролю (локалізація контролю вольового зусилля) — поняття в психології, що характеризує властивість особистості приписувати свої успіхи чи невдачі внутрішнім або зовнішнім чинникам. Це поняття було введено психологом Джуліаном Роттером в 1954 році.

Схильність приписувати результати діяльності зовнішнім факторам називається «зовнішній локус контролю» (екстернальність).

Схильність приписувати результати діяльності внутрішніх факторів називається «внутрішній локус контролю» (інтернальність). Внутрішніми чинниками тут є властивості особистості індивіда: свої зусилля, власні позитивні і негативні якості, наявність або відсутність необхідних знань, умінь і навичок, і т. п.

Для визначення локусу контролю використовується опитувальник Роттера.

За результатами тесту у мене вийшло:

загальна інтернальність — 24, що характеризує високий рівень самоконтролю. Все, що відбувається зі мною є результатом моїх власних дій. Я можу керувати і справлятися з ситуацією і за все відчуваю відповідальність. Я досить впевнена в собі і доброзичлива до оточуючих.

Інтернальність в галузі досягнень — 7. Я вірю в свої сили, але розумію, що часто не можу впливати на ті чи інші події, що відбуваються навколо мене, і розумію, що ситуація не рідко негативно впливає на мене і мої дії. Я розумію, що для мене дуже важливо концентрувати увагу на вірі у власні сили і підвищувати свою самооцінку, а так само більш позитивно дивитися в майбутнє.

Інтернальність в області невдач — 7. Середній бал означає, що я здатна об’єктивно оцінити свої промахи в деяких ситуаціях, і, проаналізувавши їх, зробити висновки на майбутнє. Я схильна до самоїдство, але знаючи цю рису свого характеру, намагаюся боротися з нею по мірі сил.

Пізнавальні процеси

Психічні процеси є базовою основою людської психіки. Існують три різновиди психічних процесів — пізнавальні, емоційні і вольові. Вони утворюють психічну діяльність людини.

Психічні процеси, за допомогою яких формуються образи навколишнього середовища, а також образи самого організму і його внутрішнього середовища, називаються пізнавальними психічними процесами. Пізнавальні процеси — відчуття, сприйняття, мислення, уява, пам’ять — формують інформаційну базу, основу психіки. Саме пізнавальні психічні процеси забезпечують отримання людиною знань про навколишній світ і про самого себе. Ці знання є тим фактором, який визначає вибір людиною одного з багатьох можливих напрямків руху і утримує рух в рамках цього напрямку. Усвідомлювані людиною потреби також дані йому у формі знань, принаймні, у формі знання про те, що він чогось хоче. Сама діяльність людини набуває цілеспрямований, упорядкований характер.

Взаємозв’язок психічних процесів виражається, наприклад, в тому, що сприйняття неможливе без пам’яті, запам’ятовування вимагає сприйняття, а увагу неможливо без мислення.

Увага — Це виборча спрямованість на той чи інший об’єкт і зосередженість на ньому, заглибленість, спрямована на об’єкт пізнавальної діяльності.

Основні види уваги:

• 
  мимовільне увагу
  
• 
  довільне увагу
  
• 
  постпроізвольное увагу
  

• 
  концентрація
  
• 
  распределяемость
  
• 
  перемикаємість
  
• 
  предметність
  
• 
  вибірковість
  

Результати тесту показали, що точність і концентрація у мене знаходяться на високому рівні, а так само, що я мало реагую на зовнішні подразники. З плином часу стійкість концентрації уваги слабшала, що не могло не позначитися на результатах. У підсумку, підтверджується результат теппінг-тесту про середньо-сильному типі моєї нервової системи.

III УЗАГАЛЬНЕНИЙ ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ

За результатами теппінг-тесту, тесту Айзенка, локус-контролю і коректурної проби Бурдона — Анфімова, можна охарактеризувати мою особистість як складну і багатогранну.

У мені присутні риси від всіх типів темпераменту: від сангвініка — веселощі і дружелюбність, від холерика — захопленість і запальність, від меланхоліка — відповідальність і розсудливість, і від флегматика — складність до пристосування. Але незважаючи на це різноманіття радує те, що всі темпераменти більш-менш збалансовані. Це дозволяє мені, незважаючи на мою інтровертність і відособленість, комфортно почувати себе в суспільстві, заводити друзів, легко спілкуватися і добиватися успіхів. Однак домінантним типом моєї особистості є меланхолік. Замкнутість, легка зміна настрою, песимістичність і вразливість є основними рисами мого характеру. Але схильність до самоаналізу (риса флегматика) допомагає мені долати ці особливості моєї особистості. Крім того, мої особистісні властивості (інтернальність) дозволяють чітко концентруватися на поставленому завданні, бути наполегливою і працьовитою у досягненні мети. Здатність витримувати тривалі навантаження також допомагає мені на шляху до високих результатів.

Узагальнюючи результати, можна сказати, що я особистість з орієнтацією на відокремлення і спрямованістю «від людей». Я віддаю перевагу тримати емоційну дистанцію з оточуючими, хоча люблю ділитися досвідом, і досягнення успіху має для мене істотне значення.
Самоаналіз має велике значення в сучасному житті людського суспільства. Рік від року все більше людей вивчають психологію, для того щоб допомагати собі в складних ситуаціях. Завжди вважалося, що «пізнати себе» не тільки корисно, але також і можливо. Самоаналіз не може виправити недоліки цивілізації, але він здатний прояснити деякі протиріччя, страхи, слабкі місця в людині і скорегувати його поведінку. Аналізувати свої вчинки розумна людина повинна постійно. Життя людини передбачає постійну боротьбу, де психоаналіз виступає одним із способів допомоги у важких ситуаціях.
Список використаної літератури:

1. 
   Немов Р. Психологія
   
2. 
   Лельхова Я.В., Стрекаловський А Л. Особливості уваги і тип нервової системи як фактори успішності навчання
   
3. 
   Вікіпедія
   
4. 
   Є.П. Ільїн «Мотивація і мотиви»
   
5. 
   Хорні К. Невротична особистість нашого часу. Самоаналіз.
   
6. 
   Вікіпедія
   

ukrdoc.com.ua